Електоральна демографія, 1970 - 2012
Я вирішив порахувати і порівняти динаміку населення всіх районів і міст, де у 2004 р. перемогли Ющенко/Янукович. Помаранчеві райони у даному випадку - це райони і міста, де на переголосуванні 26 грудня 2004 р. переміг Ющенко. Голубі - райони і міста, де переміг Янукович.
Карта переможців на виборах 2004 р. по районах.
http://www.electoralgeography.com/new/en/countries/u/ukraine/ukraine-presidential-election-2004.html
Населення районів.
http://pop-stat.mashke.org/ukraine-division.htm
Частка електоральних зон у населенні
У радянський період питома вага помаранчевої зони стабільно зменшувалась, з 54,68% у 1970 р. до 52,81% у 1989 р. Після 1989 р. ситуація змінилась - частка помаранчевих районів у населенні України знову почала рости, до 53,68% на поч. 2005 р. та до 54,01% на поч. 2012 р. Розрив між помаранчевими та біло-блакитними районами у 1970 р. становив 9,36 відсоткових пункти та до 1989 р. зменшився на 3,75 в.п., до 5,61 в.п. Потім знову почав рости, досягнувши у 2003 р. показника 1979 р. (7,13 в.п.), та подолавши позначку 8 в.п. у 2011 р. Проте співвідношення 1970 р. ще не досягнуто.
У 2004 р. Ющенко набрав 51,99%, перемігши у районах і містах з сумарним населенням у ~53,68% загальноукраїнського, Янукович набрав 44,20%, перемігши у районах і містах з населенням ~46,32% загальноукраїнського. Тобто співвідношення між кількістю отриманих голосів (1,176 до 1) і між населенням регіонів-підтримки (1,159 до 1) були майже рівними. У 2010 р. такого вже не було - підтримка Януковича у синіх районах була вищою, ніж підтримка Тимошенко у помаранчевих районах. Хоча райони підтримки Тимошенко у 2010 р. за населенням не поступались районам підтримки Януковича.
Загальна чисельність населення електоральних регіонів
Населення помаранчевої зони у 1970 р. перевищувало населення синьої на 4,41 млн. осіб. У 1970-1989 р. розрив між населенням голубими та помаранчевими районів скоротився на 1,5 млн. і у 1989 р. становив вже 2,90 млн. Після 1989 р. тренд змінився і на президентських виборах 2004 р. населення помаранчевої зони зразка 2004 р. було на 3,47 млн. більше населення голубої зони. У 2010 р. - на 3,58 млн., а у 2012 р. на 3,66 млн.
У 70-і роки населення синьої зони "доганяло" населення помаранчевої зони майже на 100 тис. щорічно. У 80-і швидкість зменшилась до 64 тис. на рік. Але у 90-х все змінилось. За період 1989-2001 р. вже помаранчеві райони йшли у відрив, з середньою швидкістю 40,4 тис. населення на рік. З початку 2000-х швидкість цього процесу знову почала зменшуватись - демографічна ситуація на південному-сході покращувалась швидше ніж на центро-заході. У 2007/2008 рр. зміна сальдо досягла свого мінімуму з початку 90-х, населення помаранчевих регіонів збільшило розрив тільки на 10 тис., що вчетверо менше ніж у 90-і.
Але з наступного року воно знову почало прискорюватись. У 2008/2009 рр. розрив між помаранчевими та біло-блакитними регіонами збільшився на 28 тис., у 2009/2010 рр. на 33 тис., у 2010/2011 рр. на 35 тис. А у 2011/2012 рр. аж на 43 тис., що перевищило показники 1990-х.
Середньорічна динаміка
У 1970-1989 р. темпи приросту населення синьої зони були у 2-2,5 рази вищі ніж у помаранчевої зони. Проте у 1990-х південний схід різко провалився, і у 1989-2001 рр. темпи скорочення населення тут перевищували темпи скорочення населення центро-заходу у 1,5 рази. З початку 2000-х до 2007/2008 рр. розрив у темпах депопуляції зменшувався, з 2008/2009 рр. знову почав рости. У 2011 р. скорочення населення синіх було вдвічі більшим ніж помаранчевих, -0,45% проти -0,21%.
Отак, малята. Причому з електорально-демографічної точки зору довгострокова перспектива для ПР/Януковича насправді навіть гірша, ніж показують цифри. Бо найшвидша депопуляція у синій зоні відбувається якраз у районах найвищої підтримки регіоналів. Можна згадати і про таку частину синьої зони, як Крим, де непогана демографічна ситуація за останні 20 р. забезпечувалась майже виключно за рахунок нерегіонального електорату.
З плюсів ПР можна відзначити тільки хороший демографічний стан відносно прорегіональних частин західної України - Закарпаття і західного Полісся. Але цей плюс повністю нівелюється катастрофічним демографічним станом областей центральної України з високою підтримкою Я/ПР - Полтавської, Кіровоградської та Житомирської.
Карта переможців на виборах 2004 р. по районах.
http://www.electoralgeography.com/new/en/countries/u/ukraine/ukraine-presidential-election-2004.html
Населення районів.
http://pop-stat.mashke.org/ukraine-division.htm
Частка електоральних зон у населенні
У радянський період питома вага помаранчевої зони стабільно зменшувалась, з 54,68% у 1970 р. до 52,81% у 1989 р. Після 1989 р. ситуація змінилась - частка помаранчевих районів у населенні України знову почала рости, до 53,68% на поч. 2005 р. та до 54,01% на поч. 2012 р. Розрив між помаранчевими та біло-блакитними районами у 1970 р. становив 9,36 відсоткових пункти та до 1989 р. зменшився на 3,75 в.п., до 5,61 в.п. Потім знову почав рости, досягнувши у 2003 р. показника 1979 р. (7,13 в.п.), та подолавши позначку 8 в.п. у 2011 р. Проте співвідношення 1970 р. ще не досягнуто.
У 2004 р. Ющенко набрав 51,99%, перемігши у районах і містах з сумарним населенням у ~53,68% загальноукраїнського, Янукович набрав 44,20%, перемігши у районах і містах з населенням ~46,32% загальноукраїнського. Тобто співвідношення між кількістю отриманих голосів (1,176 до 1) і між населенням регіонів-підтримки (1,159 до 1) були майже рівними. У 2010 р. такого вже не було - підтримка Януковича у синіх районах була вищою, ніж підтримка Тимошенко у помаранчевих районах. Хоча райони підтримки Тимошенко у 2010 р. за населенням не поступались районам підтримки Януковича.
Загальна чисельність населення електоральних регіонів
Населення помаранчевої зони у 1970 р. перевищувало населення синьої на 4,41 млн. осіб. У 1970-1989 р. розрив між населенням голубими та помаранчевими районів скоротився на 1,5 млн. і у 1989 р. становив вже 2,90 млн. Після 1989 р. тренд змінився і на президентських виборах 2004 р. населення помаранчевої зони зразка 2004 р. було на 3,47 млн. більше населення голубої зони. У 2010 р. - на 3,58 млн., а у 2012 р. на 3,66 млн.
У 70-і роки населення синьої зони "доганяло" населення помаранчевої зони майже на 100 тис. щорічно. У 80-і швидкість зменшилась до 64 тис. на рік. Але у 90-х все змінилось. За період 1989-2001 р. вже помаранчеві райони йшли у відрив, з середньою швидкістю 40,4 тис. населення на рік. З початку 2000-х швидкість цього процесу знову почала зменшуватись - демографічна ситуація на південному-сході покращувалась швидше ніж на центро-заході. У 2007/2008 рр. зміна сальдо досягла свого мінімуму з початку 90-х, населення помаранчевих регіонів збільшило розрив тільки на 10 тис., що вчетверо менше ніж у 90-і.
Але з наступного року воно знову почало прискорюватись. У 2008/2009 рр. розрив між помаранчевими та біло-блакитними регіонами збільшився на 28 тис., у 2009/2010 рр. на 33 тис., у 2010/2011 рр. на 35 тис. А у 2011/2012 рр. аж на 43 тис., що перевищило показники 1990-х.
Середньорічна динаміка
У 1970-1989 р. темпи приросту населення синьої зони були у 2-2,5 рази вищі ніж у помаранчевої зони. Проте у 1990-х південний схід різко провалився, і у 1989-2001 рр. темпи скорочення населення тут перевищували темпи скорочення населення центро-заходу у 1,5 рази. З початку 2000-х до 2007/2008 рр. розрив у темпах депопуляції зменшувався, з 2008/2009 рр. знову почав рости. У 2011 р. скорочення населення синіх було вдвічі більшим ніж помаранчевих, -0,45% проти -0,21%.
Отак, малята. Причому з електорально-демографічної точки зору довгострокова перспектива для ПР/Януковича насправді навіть гірша, ніж показують цифри. Бо найшвидша депопуляція у синій зоні відбувається якраз у районах найвищої підтримки регіоналів. Можна згадати і про таку частину синьої зони, як Крим, де непогана демографічна ситуація за останні 20 р. забезпечувалась майже виключно за рахунок нерегіонального електорату.
З плюсів ПР можна відзначити тільки хороший демографічний стан відносно прорегіональних частин західної України - Закарпаття і західного Полісся. Але цей плюс повністю нівелюється катастрофічним демографічним станом областей центральної України з високою підтримкою Я/ПР - Полтавської, Кіровоградської та Житомирської.