КИСЛЕ Й СОЛОДКЕ
Снігопад зі Львова притупав у Київ. Ах як я люблю все останнє. Особливі останній сніг. А от мені цікаво: чого люде чекають там, де вічна весна? Або вічне літо. Гарний місяць лютий. Містичні свята, крізь товщу культури (чи безкультур’я) проступають загадкові лики святих і грішних, вибілених небом і загартованих вічним вогнем. А ти мелькаєш між ними, як невпійманий сонячний зайчик, пестиш чиєсь обличчя, але сонячний зайчик такий вторинний, несамостійний, як твоя нація країна. І впіймати сонячного зайчика не можна, навіть якби він дуже хотів стати прирученим кролем.
Для сонячного зайчика, як і для піци, потрібно багато інґредієнтів. Інтер’єр, нагромадження пахучих кремів, загадкових парфумів із вишуканими кришечками, потрібна втома, але лише настільки, щоб не вирували денні пристрасті, щоб легкою усмішкою лежала на обличчі лінь. А ще потрібна гладка поверхня. Скло або лід. Вибір невеликий. Скло або лід. І трішки сонця. І піца сонячний зайчик готовий.
А якщо помилка кухаря? Тоді задовольняйся кислим і солодким. І песть кожну хвилину. Вони такі жирні й вальяжні в лютому...
Для сонячного зайчика, як і для піци, потрібно багато інґредієнтів. Інтер’єр, нагромадження пахучих кремів, загадкових парфумів із вишуканими кришечками, потрібна втома, але лише настільки, щоб не вирували денні пристрасті, щоб легкою усмішкою лежала на обличчі лінь. А ще потрібна гладка поверхня. Скло або лід. Вибір невеликий. Скло або лід. І трішки сонця. І піца сонячний зайчик готовий.
А якщо помилка кухаря? Тоді задовольняйся кислим і солодким. І песть кожну хвилину. Вони такі жирні й вальяжні в лютому...