Про бажання і реалії

[ptaha13]

Як би мені хотілося ходити і просто радіти всьому, що мене оточує, усміхатися всім, хто мені зустрічається, не брати важке в руки і дурне в голову, тішитися цій неймовірній барвистій осені... Але тоді мені слід би було бути глухою і сліпою, байдужою до всього, що діється довкола у нашій країні; до несправедливості, брутальності, тупості, яка просто

Comments

13-ий комент після "відбою",.

[stefan_blog]

о..мда? тобто, настрій має залежати від тих, хто сам нічого задля себе не робить? Скільки б не бажати людин добра- допомогти вона може собі тільки сама, можна хіба що тільки підказати і власним позитивним прикладом (що важко з сумною мордою) навести їм зразок іншого життя, що вони не єдині, що вони не відділенні від усього та сприйняття їх як людину, як мінімум (це я бомжів та попрошаюк пригадав - був з ними наче на одному сумрачному баченні світу у 2006

Re: 13-ий комент після "відбою",.

[ptaha13]

ви мене, певно, не дуже правильно зрозуміли, але то таке... у кожнго свої рефлексії...

Re: 13-ий комент після "відбою",.

[stefan_blog]

якраз про те- не здатні радіти ,бо собі не дозволяємо
не значить что нема підстав
а нема бажання бачити фарби
це як тимчасове вимкнення живлення,
або, точніше - темна сторона кожного - нелюбов до самих себе у зовнішьому ;) (так-так.. наша нелюбов до самих себе відображажається на нашому баченні зовнішнього ;)

[daemirel]

Ви описали те, що відчуваю я. Просто це все так засмоктує, що немає сил навіть борсатися.
Сподійваймося на краще.

[ptaha13]

нічого не лишається, як сподіватися на краще :) і продовжувати усім усміхатися, хоча часом на душі і кішки шкребуть :)