Я неодноразово зустрічав інформацію про «зустрічі примирення» між ветеранами війни з німецького і з радянського/союзницького боків (особливо багато таких ініціатив було в 1990-х роках). Однак якось мені не доводилося чути про такі зустрічі між колишніми вояками УПА та червоноармійцями; мені здається, рівень ненависті між цими останніми вищий (ну, був вищий, бо зараз мало хто з них ще живий чи при тямі). Чому? Я не знаю, самою лише радянською пропагандою цього не поясниш. Одна з причин, як я підозрюю, полягає у різниці особистого тілесного і емоційного досвіду: у німецького і радянського окопних солдатів він дуже подібний (як я можу судити з мемуарної літератури), і їм легше уявити себе в «чужій шкірі», зрозуміти іншого - а там вже недалеко і до прощення. А ось у такого солдата і у партизана-лісовика досвіди вже зовсім різні! Повсякденний тілесний досвід (харчування, побут, безпека), методи війни, внутрішні стосунки, емоційна напруга - все дуже відрізняється. З німецьких окупаційних документів видно, як люто вони ненавиділи партизанів
( ... )
Если бы добили тогда власовцев с их флагом-акфреш и коллаборационистов донских казаков, а также всю идеологию реваншизма и "воссоединения земель", что практиковалось НСДАП, а теперь Кремлем, то сейчас бы не было проблем в Украине.
Comments 10
Reply
Reply
Reply
Так что придётся тебе жить с этим.
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Если бы добили тогда власовцев с их флагом-акфреш и коллаборационистов донских казаков, а также всю идеологию реваншизма и "воссоединения земель", что практиковалось НСДАП, а теперь Кремлем, то сейчас бы не было проблем в Украине.
Reply
(The comment has been removed)
Прошёл год.
Висят вместе. Не развалилась.
Тебе с этим жить. Привыкай.
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Leave a comment