(no subject)
Традиційно мій "Книжковий вісник". Цього разу на порядку денному три книги:
1. "Шантарам" Робертса. Наразі дуже популярний автобіографічний роман австралійського письменника з непростою долею. І я розумію звідки стільки уваги, у майже 900-сторінковому творі цілий вінєгрєт всього шо хочеш: деталізовані описи життя в Індії, деякі історичні події, мафіозні розборки, в'язниця, філосовські роздуми, любоу, смерть і війна.
Є цілий сайт, присвячений цій книжці і здається, будуть знімати кіно.
Для мене цей роман відкрив Індію. Ну, не так - "Опанькі, є така країна", а ніби глибше...на якомусь чуттєвому рівні. Перша частина, де герой тільки потрапив у Бомбей, все ж таки моя улюблена.
Цитати:
"Ничто не существует таким, каким мы это видим. Ничто из того, что мы видим, не является таким, каким представляется нам. Наши глаза обманщики. Всё, что кажется нам реальным, просто часть иллюзии. Нам кажется, что мы видим существующие вещи, но их нет. Ни вас, ни меня, ни этой комнаты. Ничего"
"Если твоя судьба не вызывает у тебя смеха, значит ты не понял шутки"
"Судьба всегда предлагает тебе два альтернативных варианта: тот, который тебе следовало бы выбрать, и тот который ты выбираешь"
2."О дивний новий світ" О.Хакслі.
Одразу скажу, сподобалось і раджу всім.
Одна з найвідоміших антиутопій про стабільний, абсолютно щасливий світ людей, де кожному члену суспільства ще в стані зародку у пробірці призначають своє місце. Кожен модифікований під умови праці. І все всіх влаштовує. Немає батьків, близьких друзів, коханих. Є знання про своє призначення, вільні стосунки. завжди доступний легкий наркотик, який піднімає настрій і примітивні розваги з усілякими яскравими технічними ефектами. В цю систему потрапляє дикун, який не може ні погодитися, ні боротися з нею. Кінець розповідати не буду.
Книга написана ще в 30-х роках, і трохи стрьомно скільки паралелей можна провести з сучасним світом.
Одненька цитата:
"Наибольшие триумфы пропаганды достигнуты не путем внедрения, а путем умолчания. Велика сила правды, но еще могущественнее - с практической точки зрения - умолчание правды."
3."451 градус за Фаренгейтом" Рей Бредбері.
Ще одна зі списку антиутопій. Перше, що читала у Бредбері було "Вино з кульбабок" і зізнаюсь, якось мене тоді зовсім не торкнуло. Але тут, наче втопилася в книжці. Є там такий момент, коли головний герой втікаючи, стрибнув у річку і от його плавно і м'яко несе кудись вода. Схожі відчуття були у мене протягом читання. Описаний світ у романі - це світ з жорсткою забороною на книги. Пожежники перекваліфікувалися і тепер спалюють будинки, в яких є книги. Як на мене, ідея цікава.
І знову цитатки:
"Нам не хватает трех вещей. Первая - качество наших знаний. Вторая - досуг, чтобы продумать, усвоить эти знания. А третья - просто действовать на основе того, что мы почерпнули из взаимодействия двух первых"
"- Иногда я подслушиваю разговоры… И знаете что?
- Что?
- Люди ни о чем не говорят."
"Теперь вам понятно, почему книги вызывают такую ненависть, почему их так боятся? Они показывают нам поры на лице жизни"
"Не важно, что именно ты делаешь, важно, чтобы всё, к чему ты прикасаешься, меняло форму, становилось не таким, как раньше, чтобы в нём оставалась частица тебя самого. В этом разница между человеком, просто стригущим траву на лужайке, и настоящим садовником. Первый пройдёт, и его как не бывало, но садовник будет жить не одно поколение"
**********
Трошки свого брєду.
Станом на майже 8ме жовтня 2012 живу сама. Кидаюся в крайнощі, іноді моя квартира нагадує печеру первісного холостяка і ночами чутно, як плаче миша в холодильнику. В рідкі хвилини до мене приходить муза кулінарії (муза часто приходить десь о першій годині ночі) і я випендрююся, готуючи нєчто під соусом з важкою назвою. Це саме нєчто в судочку потім з цікавістю розглядають мої колеги. Потихеньку вирощую і плекаю в собі мізантропа. Знайшла кльову і смачну каву в переході на ЛТ, називається "I love Coffee" (дякую Рудій за наводку)
1. "Шантарам" Робертса. Наразі дуже популярний автобіографічний роман австралійського письменника з непростою долею. І я розумію звідки стільки уваги, у майже 900-сторінковому творі цілий вінєгрєт всього шо хочеш: деталізовані описи життя в Індії, деякі історичні події, мафіозні розборки, в'язниця, філосовські роздуми, любоу, смерть і війна.
Є цілий сайт, присвячений цій книжці і здається, будуть знімати кіно.
Для мене цей роман відкрив Індію. Ну, не так - "Опанькі, є така країна", а ніби глибше...на якомусь чуттєвому рівні. Перша частина, де герой тільки потрапив у Бомбей, все ж таки моя улюблена.
Цитати:
"Ничто не существует таким, каким мы это видим. Ничто из того, что мы видим, не является таким, каким представляется нам. Наши глаза обманщики. Всё, что кажется нам реальным, просто часть иллюзии. Нам кажется, что мы видим существующие вещи, но их нет. Ни вас, ни меня, ни этой комнаты. Ничего"
"Если твоя судьба не вызывает у тебя смеха, значит ты не понял шутки"
"Судьба всегда предлагает тебе два альтернативных варианта: тот, который тебе следовало бы выбрать, и тот который ты выбираешь"
2."О дивний новий світ" О.Хакслі.
Одразу скажу, сподобалось і раджу всім.
Одна з найвідоміших антиутопій про стабільний, абсолютно щасливий світ людей, де кожному члену суспільства ще в стані зародку у пробірці призначають своє місце. Кожен модифікований під умови праці. І все всіх влаштовує. Немає батьків, близьких друзів, коханих. Є знання про своє призначення, вільні стосунки. завжди доступний легкий наркотик, який піднімає настрій і примітивні розваги з усілякими яскравими технічними ефектами. В цю систему потрапляє дикун, який не може ні погодитися, ні боротися з нею. Кінець розповідати не буду.
Книга написана ще в 30-х роках, і трохи стрьомно скільки паралелей можна провести з сучасним світом.
Одненька цитата:
"Наибольшие триумфы пропаганды достигнуты не путем внедрения, а путем умолчания. Велика сила правды, но еще могущественнее - с практической точки зрения - умолчание правды."
3."451 градус за Фаренгейтом" Рей Бредбері.
Ще одна зі списку антиутопій. Перше, що читала у Бредбері було "Вино з кульбабок" і зізнаюсь, якось мене тоді зовсім не торкнуло. Але тут, наче втопилася в книжці. Є там такий момент, коли головний герой втікаючи, стрибнув у річку і от його плавно і м'яко несе кудись вода. Схожі відчуття були у мене протягом читання. Описаний світ у романі - це світ з жорсткою забороною на книги. Пожежники перекваліфікувалися і тепер спалюють будинки, в яких є книги. Як на мене, ідея цікава.
І знову цитатки:
"Нам не хватает трех вещей. Первая - качество наших знаний. Вторая - досуг, чтобы продумать, усвоить эти знания. А третья - просто действовать на основе того, что мы почерпнули из взаимодействия двух первых"
"- Иногда я подслушиваю разговоры… И знаете что?
- Что?
- Люди ни о чем не говорят."
"Теперь вам понятно, почему книги вызывают такую ненависть, почему их так боятся? Они показывают нам поры на лице жизни"
"Не важно, что именно ты делаешь, важно, чтобы всё, к чему ты прикасаешься, меняло форму, становилось не таким, как раньше, чтобы в нём оставалась частица тебя самого. В этом разница между человеком, просто стригущим траву на лужайке, и настоящим садовником. Первый пройдёт, и его как не бывало, но садовник будет жить не одно поколение"
**********
Трошки свого брєду.
Станом на майже 8ме жовтня 2012 живу сама. Кидаюся в крайнощі, іноді моя квартира нагадує печеру первісного холостяка і ночами чутно, як плаче миша в холодильнику. В рідкі хвилини до мене приходить муза кулінарії (муза часто приходить десь о першій годині ночі) і я випендрююся, готуючи нєчто під соусом з важкою назвою. Це саме нєчто в судочку потім з цікавістю розглядають мої колеги. Потихеньку вирощую і плекаю в собі мізантропа. Знайшла кльову і смачну каву в переході на ЛТ, називається "I love Coffee" (дякую Рудій за наводку)