Фільм “Хічкок”: відгук
Originally published at Місцева жовта преса. You can comment here or there.
Click to viewКоли я йшов на фільм “Хічкок”, я очікував побачити рівно те, із чим асоціюється цей легендарний режисер. Жах, трилер, відчуття страху і тривоги. Мої очікування не виправдались. І тому дивитись фільм було ще цікавіше.
Фільм розповідає про роботу Альфреда Хічкока над фільмом “Психо”, що рахується одною з найкращих картин мастера “саспенсу”, та і жанру психологічного трилера в цілому. Та фільм, насправді, не тільки і не стільки про самого Хічкока, скільки про його дружину Альму Рівель, та їх стосунки. Автори дуже гарно показують, наскільки важлива роль найріднішої людини у творчості знаменитого режисера, наскільки важливо мати “тил” (і це стосується не лише Хічкока).
Що неймовірно сподобалось - так це картинка. Починаючи декораціями (будівлі, інтер’єр, машини), продовжуючи одягом і закінчуючи самими акторами. Все відбувається у 1959-1960 роках, і дух цього часу передано справді красиво. Ексцентричний і владний Альфред Хічкок, у виконанні загримованого до невпізнаваності Ентоні Хопкінса, виглядав неперевершено. Те ж саме стосується і дружини Ельми, яку зіграла Гелен Міррен. Ну а щодо персонажа головної акторки “Психо” Джанет Лі… Можна дивитись на три речі: як горить вогонь, як тече вода, і як усміхається Скарлетт Йоханссон. - Що тут скажеш!
А ще сподобались часто сповнені гумору діалоги. Дещо з того, що запам’яталось:
Хічкок у сварці з своєю дружиною говорить: “Не варто недооцінювати чоловіків, адже кожен чоловік - потенційний убивця!“ Як вам?
Або таке. У відповідь на прохання зняти щось у своєму стилі режисер відповідає: “А що таке стиль? - Це всього-лише плагіат на самого себе!”
Словом, у авторів вийшло зробити хороше, добре і доволі нестандартне (як для кінотеатрального показу - це далеко не екшн чи комедія) кіно.
Подивитись фільм “Хічкок” можна у “Планеті кіно“.
P.S.: Та сама славнозвісна сцена в душі:
Роман Голубовський