Lviv Acoustic Fest: фестиваль, що може стати культовим, або так і залишиться посереднім
Originally published at Місцева жовта преса. You can comment here or there.
Click to view18-19 жовтня у Львові вже вдруге відбувся Lviv Acoustic Fest - фестиваль для поціновувачів акустичної музики. Я був на фесті минулого року, був і цього. Вирішив написати кілька слів про цей захід і про те, яким би його хотілося бачити.
Акустична музика створює дуже своєрідну атмосферу. На відміну від інших концертів, де музика звучить гучно і, окрім невеликих винятків, заглушує публіку, на акустичному фестивалі слухач є одночасно частиною виступу - не завдяки своїм співам чи оплескам, а саме через мовчання й невтручання у музику. Щоб на акустичному концерті атмосфера була правильною, іноді потрібна максимальна тиша - без бубоніння, без кашлю, з затамуванням подихів. Власне цією атмосферою і цікавий фестиваль. Тим більше, що нічого подібного до Lviv Acoustic Fest я поки не зустрічав.
Цікавий і вибір гуртів. Це зазвичай маловідомі для широкої публіки проекти, які, тим не менш, дуже приємно слухати на акустичній сцені. Гапочка, П&Д, Рэспубліка Паліна, Колос (Фіолет), Vivienne Mort, Еpolets. Минулого року хедлайнерами фесту були Гуша Катушкін і Марія Чайковська. Цього року це був іменитий піаніст Дмитро Шуров з проектом Pianoboy.
Ще минулого року, потрапивши на Lviv Acoustic Fest, я зрозумів, що у нього може бути велике майбутнє. Фестиваль має всі шанси стати однією із візитівок Львова - подією, на яку спеціально щороку з’їжджаються з усієї України, на яку особисто запрошує мер Львова і так далі. А разом з іменем Дмитра Шурова на цьогорічній афіші концерту ці сподівання тільки зросли.
Але є один момент, який не дозволяє мені, як кажуть у Києві, з впевненістю дивитись в завтрашній день фестивалю. Всю святковість псує місце проведення Lviv Acoustic Fest, а саме - палац культури ім. Гната Хоткевича. Приходячи на концерт хочеться повністю зосереджуватись на музиці і виконавцях. Але це не так легко, коли ти сидиш в приміщенні, що нагадує сільський будинок культури, і повертає тебе в 80-ті.
Мені здалось, що навіть Шуров, екс-піаніст Океану Ельзи, Esthetic Education і Земфіри, коли приїхав на фестиваль і побачив інтер’єр будинку культури, мимоволі подумав: “Куди я потрапив?”
Таке ж враження щодо глядача. Якщо студентам, які звикли до пошарпаних гуртожитків та студентських їдалень, таке пост-радянське приміщення особливо на настрій не впливає (при всій повазі до студентів), то трошки поважніше панство навряд захоче приходити сюди - навіть заради Шурова.
Як природжений оптиміст, я схиляюсь до думки, що Lviv Acoustic Fest таки буде розвиватись в організаційній площині, і вже за кілька років про нього говоритимуть з такою ж любов’ю, як зараз говорять про Alfa Jazz Fest чи фестиваль ЗАХІД. В іншому випадку, без розвитку, він так і залишиться містечковою подією для студентів.
P.S.: Підписуйтесь на сторінку фестивалю: facebook.com/LvivAcousticFest
Роман Голубовський