Насмішкувате моє щастя...

[roksana_ukr]

Сценічний роман у листах, що належать А.П. Чехову

Comments

[sorry_gregory]

Милий який запис, хоч трохи особистого. Але клопотів у Вас та переживань! У мене куди менше.

[roksana_ukr]

Зараз їх не менше. Але бажань і планів теж вистачає. І не наговорюйте на себе, натрапить на Вас чергова Оксанка та й задасть, що будете згадувати те безтурботне життя з ностальгією. Я така, що можу наврочити)))

[sorry_gregory]

Та тут без наврочень - двійко дівчат, з якими несамохіть познайомивсь минулого року, виявились саме Оксанами. Ну? :) А от цікаво: ті, хто у свій час пережили усілякі страсті-мордасті, ностальгують за втраченою безтурботністю чи навпаки - їм кортить знову поринути у чорторий? А Ви як?

[roksana_ukr]

Вам дійсно пороблено на тих Оксан)). Невже є лише 2 варіанти: ностальгія або чорторий?)) Щоб там не була, а я вже зайва на тому полі бою. Ностальгія, то дурня. Сенсу жити минулим не бачу. Хоча, якась пісня, запах чи подарована річ повертають на якусь мить, але настільки шводкоплинну, що навіть не звертаєш на те уваги. А кидатись у щось, у когось...ні, дякую, вже ті циби я пеперосла.)) Про решту людей не скажу. У кожного своє життя, кожен обирає свій шлях. Я не зарікаюсь, але зараз мені хочеться їздити і бачити, а як зустрінеться на шляху якесь диво, то від цього ж ніхто не застрахований)))

[nadia_76]

А Ви дійсно щаслива людина!
Дякую Вам, дуже приємно було на хвилину поринути у світ Ваших почуттів, таких щирих та яскравих.

[roksana_ukr]

Дякую! Я мала дуже важкий 2015, тому минулий буду згадувати з теплом.) Доброї ночі, Надійко!)