панєслась додому!!!
ну шо, друзі, встигли ви засумувати? перш за все хочу роздати подяки й нагрудні знаки всім, хто вештався зі мною упродовж 10 днів по куточках - глухих і дуж центрових - нашої країни України, мені було до сліз приємно вас усіх бачити й, взагалі, ви кльові, кохані) але про це потім й набагато детальніше)
отже, почну з Шешорів, адже вони були останні (жіноча логік. я знаю:)) Там я фоткала дивовижно мало через певні життяєві обставини й нестачу місця на гіговій картці( але то таке.... отже, фотозвіт починаіццо!:)
вдень 11-го ми (я, Медлай, МаленькеЧудо й Денис) вже перестрибували коровйяче гівно на воробйівському полі. Там вже стояло десь з півсотні наметів, й ми розмістилися неподалік від табору Дмітрова, МалогоХелдера, ФтДрімкетчера й хто там ще з ними були-пили.
Дмітров (мокрий й дебелий, 45-й розмір ноги ): Здєсь будєт горад залажон!
ми довго розкладали намети під дощем, а ввечері наварили собі немірова з перцем й деякі члени нашого дружнього колективу ужралися, а потім довго вбачали у фотографії ватри мйясо, катуючи мене: "віддай мйясо!!!!!" а Медлай ще назвав мене сексісткою, але ж це не правда! хоча всі мужики такі, коли напйуться!
на другий день ми виповзли на майстер-класси. я зліпила собі всякі медальки з глини:) отакоє:)
а ото з бояном - баба з возу:)
увечері виступали всякі гурти, але, звісно, дуже потішили Троіця й ПАКАВА ІТЬ. Останні порвали мене на шмаття, згребли у купку сміття й повезли з собою до Москви.... жирні чуваки)
а вночі (кожної ночі) відбувалися вистави театру "Дах". нічьо не було видко й огидно волали місцеві мешканці, деякі прихильники Даху навіть не витримували й шли по наметах, махаючи на то всьо рукою. дійсно, терпіти було важкувато, а материтися на виставі - соромно. особисто я залишалася тому що білше сприймаю вухами, ніж очима, й за "лишній раз" прослуховування вживу ДахиБрахи готова віддати півцарства, а тим більш вже потерпіти бухе немирівсько-воробйівське бидло. але фотки вийшли дуже погані.
а на другий день прийшов час мого щастя - ДашкаБрашечка виступали на великій сцені, перед тим провевши рєпу й пресушечку, на якій всі багато реготали, а я соромилася задавати питання) просто коли майже все знаєш про творче життя, переходити на особисте якось то таке.... та й шо з тим... але то й воно так. отже, фотки з рєпи:)
Оленка, Ніна, Ірина: нічіво ні віжу, нічіво ні слишу, нічіво нікаму ні скажу!
Марко: тю, а чьо?
а ото мої чудові подружки - Бродяга й Гафійка - спостерігають за чеком:)
а оце - Львівський ансамбль "Люди добрі":) просто супер, люди без музичної освіти відчувають музику так, як не відчували ніякі Шопени й Моцарти.... Навколо них завше був аншлаг й дикі танці, а Юрко (на цимбалах) у перший жи день запропонував мене вкрасти, а я кажу: а женіццо? а він: женілка ще не виросла! а я: ну. тоді ніннада красти, а він: тю, а ростити хто буде?, та той таке)
увечері виступали ДахаБраха але фоткала мало, бо танцювало до появи трясучки в руцях:) До речі, є підозра. що світлове обладнання ДБ орендують в Мавзолеї - ну чесслово, в Леніна таке саме червоне, я ж сама бачила!!! так шо пощу тіко одну малу сурйозну котку Ніну - вона чьотка:)
наступного (типу як третього) дня я ходила різати яйця. вирізала одненьке, але файненьке, а Дмітров сидів поруч й зафоткав:)
а на чай в обід до нас приходила Людмила Тесленко-Пономаренко - відомий лялькар й просто надзвичайно цікава особистість, яка зі звичайних речей робить чарівні прикраси, одяг й ляльки:)
ввечері ми знов тусували близько лендартових штук, спілкувалися з чудовим бородачем , а я танцювала з маленьким Давідиком:)
потім ми з Оленкою пішли поїсти вареників. зйівши порцію, я стала страшенно голодна... це дивно....
а ось і Юрко - добра людина)
оце, на мій погляд, просто чудово:)
шоковим потрясінням став виступ гурту ""Ва-Та-Га" з Карелії... горловий спів, купа невідомих мені інструментів...вау.... слів нема....
а Перкалаба, як і очікувалося, витрясли останній пісок й висмоктали останній піт з молодого мого організьму. руль просто слів нема... а ще - якийсь симпатичний фатограф примудрився мене за 5 хвилин напоїти під сценою винцем...гм... я ж, типу, не пйу, бугога:)
а оце - перкалабська нотна грамота) сміялася)
ну шо, а то й таке було вранці перед відйіздом - я і сноряга?) й = бонус - мешканці нашого табору, хоча й в неповному складі)
тепер от я вдома.... щаслива й дуже всім вдячна)