Роман Скиба. Вірші
Колись давно, коли я тільки приїхала у Київ і працювала в бюро перекладів, у нас були постійні клієнти. Двоє молодих чоловіків, одного не знаю імені, а другий - РОман зі Львова. Він називався з наголосом на першому складі, в нас так не говорять.
Якось Роман приніс малесеньку книжечку віршів свого друга Романа Скиби. Я собі "відксерила", бо дуже сподобались, і часто читала.
І ось маю спільних друзів із ним на Фейсбуці. Згадала вірші, знайшла.
Роман Скиба
****
Кагор плескоче на площі Ринок.
Ось кий та вузлик тобі в дорогу.
Хай добрі духи поштових скриньок
Листи уголос читають Богу.
За маяками, котрі не кличуть,
Крокуй по колу на всі чотири,
Втирай в прозоре своє обличчя
Дощу досвітнього штрих-пунктири.
І на четвертій годині втоми
Тебе зупинять волхви похилі -
Побудь їм внуком і впевнись в тому,
Що розумієш на суахілі.
Ти цю бруківку топтав віками.
Тепер її цілувати треба.
Аби знайти поміж неї камінь,
Що уподобить цей світ до тебе.
Віддай свій вузлик бродячим левам,
Не втрать лиш пильність - вони ж голодні...
Якщо у місті є Королева,
Вона чекає тебе сьогодні.