Суп-пюре з айви
Дуже люблю айву.
Вперше спробувала варення з неї. То був вечір смакових і нюхових одкровень.
Ми сиділи на тісній кухоньці приватного будинку однієї з бічних вуличок Личаківської, під столом у ногах лежала величезна кавказька вівчарка.
Я дуже любила той будинок - дуже затишний садок із альтанкою обплетеною жасмином, хтось клацає на друкарській машинці, а з кухні смачно пахне незнайомою їжею.
Мешкала там мамина співробітниця Люба, чоловіком і свекрухою.
Власне, до цієї Люби приїхала племінниця з Криму (загадкового п. Кримская роза). Племінниця приїхала не просто так. Вона, у свої 18 чи 20 років, дуже хотіла охреститися.
Мою маму попросили бути її хрещеною.
І того вечора ми пили чай і заїдали айвовим варенням в прикуску з хлібом святкуючи її хрестини. Я не могла спинитися - ложка зачерпувала ще і ще. Смак айви від того часу мене переслідував всюди. Айву, до речі, вони вирощували у своєму садочку...
У подарунок моя мама отримала коробочку з "В'єтнамської зірочки" з дивною субстанцією. Ця субстанція пахла як трояндове варення і була одним з продуктів, які виробляв одноіменний з селищем комбінат на експорт. Якщо вірити дівчині, то за вартістю 1 г субстанції прирівнюється до 1 г золота 585°.
Не знаю чи правда, але субстанція чудодійна - якщо наносити її на певні точки під час застуди, вона починає "гріти" і вигріває все - нежить, кашель, болі в суглобах (моя мама мучиться сезонно), зачатки бронхіту і т.д. І витрачається вона дуже повільно. Ми ту "зірочку" вимащували років з 12... Що то було, я так і не знаю.
Але, то я відволіклася.
А у нас сьогодні суп-пюре з айви.
Айву купити можна тільки в період жовтень-листопад, зазвичай погано достиглу і мало ароматну. Я купую 2-3 кг і вона поступово достигає, як то кажуть "під кожухом". Використовує її, здебільшого, Гєка - у плов, для м'яса з айвою і корицею. Я з нею готую рис із овочами, додаю в чай скибочками. А також варю пастилу і варення.
Суп-пюре з айви (побачила у zveruska)
На 2 порції:
Цибулю нарізати перами або кільцями. Спасерувати на олії з часником до прозорості. В процесі можна трохи підцукрувати (1-2 ч.л.). Додати айву і картоплю, залити бульйоном і варити на маленькому вогні 15-20 хв. Спюрувати готовий суп блендером. Посолити-поперчити до смаку, додати трібку тертого мускатного горіха і дати ще 2-3 хв побулькати.
Подати з дрібно посіченою петрушкою, густим бальзаміко і беконом**.
* У мене був тільки звичайний, довелося його трохи вварити.
Ніколи в житті не буду більше уварювати бальзамічний оцет до густого крему в домашніх умовах без потужної витяжки - мій бідний ніс це ледь витримав.
** Я овочеві супи пюре дуже люблю із сиром. До картопляно-пастернакового ідеально смакує сир з блакитною або зеленою плісінню, а до інших - тонке плястерко будь-якого твердого сиру. Сир кладу в тарілку з гарячим супом, пластинка тане і її приємно їсти ложкою, допомагаючи собі тостом.
Вперше спробувала варення з неї. То був вечір смакових і нюхових одкровень.
Ми сиділи на тісній кухоньці приватного будинку однієї з бічних вуличок Личаківської, під столом у ногах лежала величезна кавказька вівчарка.
Я дуже любила той будинок - дуже затишний садок із альтанкою обплетеною жасмином, хтось клацає на друкарській машинці, а з кухні смачно пахне незнайомою їжею.
Мешкала там мамина співробітниця Люба, чоловіком і свекрухою.
Власне, до цієї Люби приїхала племінниця з Криму (загадкового п. Кримская роза). Племінниця приїхала не просто так. Вона, у свої 18 чи 20 років, дуже хотіла охреститися.
Мою маму попросили бути її хрещеною.
І того вечора ми пили чай і заїдали айвовим варенням в прикуску з хлібом святкуючи її хрестини. Я не могла спинитися - ложка зачерпувала ще і ще. Смак айви від того часу мене переслідував всюди. Айву, до речі, вони вирощували у своєму садочку...
У подарунок моя мама отримала коробочку з "В'єтнамської зірочки" з дивною субстанцією. Ця субстанція пахла як трояндове варення і була одним з продуктів, які виробляв одноіменний з селищем комбінат на експорт. Якщо вірити дівчині, то за вартістю 1 г субстанції прирівнюється до 1 г золота 585°.
Не знаю чи правда, але субстанція чудодійна - якщо наносити її на певні точки під час застуди, вона починає "гріти" і вигріває все - нежить, кашель, болі в суглобах (моя мама мучиться сезонно), зачатки бронхіту і т.д. І витрачається вона дуже повільно. Ми ту "зірочку" вимащували років з 12... Що то було, я так і не знаю.
Але, то я відволіклася.
А у нас сьогодні суп-пюре з айви.
Айву купити можна тільки в період жовтень-листопад, зазвичай погано достиглу і мало ароматну. Я купую 2-3 кг і вона поступово достигає, як то кажуть "під кожухом". Використовує її, здебільшого, Гєка - у плов, для м'яса з айвою і корицею. Я з нею готую рис із овочами, додаю в чай скибочками. А також варю пастилу і варення.
Суп-пюре з айви (побачила у zveruska)
На 2 порції:
- 350 г айви (2 середніх або 1 крупна)
- 2 середніх картоплини
- 2 середніх цибулини
- 1 зубець часнику
- олія, сіль, перець, мускатний горіх
- густий бальзамічний оцет*
- зелень петрушки
- 1 л овочевого бульйону (води)
- 4 тонких шматки бекону обсмажених до хрускоту (у мене не було)
Цибулю нарізати перами або кільцями. Спасерувати на олії з часником до прозорості. В процесі можна трохи підцукрувати (1-2 ч.л.). Додати айву і картоплю, залити бульйоном і варити на маленькому вогні 15-20 хв. Спюрувати готовий суп блендером. Посолити-поперчити до смаку, додати трібку тертого мускатного горіха і дати ще 2-3 хв побулькати.
Подати з дрібно посіченою петрушкою, густим бальзаміко і беконом**.
* У мене був тільки звичайний, довелося його трохи вварити.
Ніколи в житті не буду більше уварювати бальзамічний оцет до густого крему в домашніх умовах без потужної витяжки - мій бідний ніс це ледь витримав.
** Я овочеві супи пюре дуже люблю із сиром. До картопляно-пастернакового ідеально смакує сир з блакитною або зеленою плісінню, а до інших - тонке плястерко будь-якого твердого сиру. Сир кладу в тарілку з гарячим супом, пластинка тане і її приємно їсти ложкою, допомагаючи собі тостом.