Олександр Остащенко: побиття та арешт на Банковій
Саша Остащенко - ми переписувалися з ним за пару днів до того, як сталися ці страшні події. Я казав Сашкові, що був на майдані, і ще раз приїду в Київ, якщо буде спроба розігнати майдан або якщо будуть провокації. Саша з мене ще пожартував, мовляв, що я притягуюсь до провокацій. За пару днів усе перевернулося з ніг на голову...
Я був на багатьох судах у своєму житті - але такого ганебного судилища я не бачив... Олександр Остащенко отримав 2 місяці арешту за звинуваченням в участі у масових заворушеннях. Мене щиро дивує, як система захищає власні злочини: міліція б'є беззахисну людину, на беззахисну ще й побиту людину вішають злочин; прокурор береться прикривати спину міліціонерові; ну а суддя - підтримує клопотання прокурора. Що це, як не кругова порука?!
Суд не зважив на те, що в Сашка - малесенька донька, що він утримує не тільки сім'ю, а й батьків (я вже не кажу про те, що виплачує кредит!)... На суддю Світлану Гайдук не справили враження ні побої, ні гіпс на пальцях. Хоча ні, справили! Я бачив, як реагувала суддя на те відео зі звірячого побиття на Банковій, на котрому якраз видно Сашка (на одному ролику Сашу спиняє „Беркут”, б"є по руці; на іншому відео видно, як його заводять на Банкову і там продовжують бити - він у світлих штанах). І от суддя дивилася це відео. Мені здалося, що вона була вражена! Вона вхопилася за обличчя і з жахом гледіла на екран. Більше того, це відео бачили п'ятеро конвоїрів, котрі охороняли Сашу Остащенка. І навіть слідчий із прокурором були відверто здивовані. Проте і це відео не розтопило кригу прокуросько-суддівських сердець: прокурор заявив, що не ідентифікує людину як Сашу (перепрошую, але на відео чути Сашин голос; чути, як він називає місце свого проживання - Бучу; та й видно, як міліціонер б'є його по руках - це пояснює перелом пальців на лівій руці). Не знаю, може, прокурор зі слідчим в той момент відчули, що справа сиплеться, бо синхронно дістали телефони і почали набирати смски... Суддя, сховашись у нарадчій кімнаті, теж упоралася з емоціями, й виголосила холодний вирок - 2 місяці арешту.
Я викладу фото Сашка. Ви подивіться, чи можна від такої людини чекати злочину, і чи міг він належати, скажім, до якихось радикальних угрупувань...
Саша - прекрасний сім'янин, зразковий чоловік і батько, приклад для своїх друзів, інтеліґент... Працює інженером, проектує комунікації та лінії водовідведення. Якщо я не помиляюся, то проектував якийсь кластер комунікацій при зведенні об"єктів на Євро-2012.
Чому українська система вважає, що Олександр Остащенко має два місяці пробути за гратами? А ось:
Прокурор сказав, що Саша може чинити тиск на потерпілих (тобто тиск на "Беркут" - хіба можна собі таке уявити?! та ще й "Беркут", котрий - як було з'ясовано - дислокується у Кіровограді); і сказав, що Саша може продовжити участь у "протиправних заходах" (і це зі зламаними пальцями, зі зламаними міліцією пальцями).
До останніх хвилин, перш ніж "Беркут" кинувся бігти вперед, поруч із Сашею був друг Олег Карін. Ось його розповідь: „Ми гуляли, не приймали участі в жодних заворушеннях. Людей було дуже багато, кожен поводився по-різному. Були прості люди, були ті, які готувалися до цих подій, мали „монтировки”, щоб виривати із тротуару бруківку. Було багато людей в масках. Я сам питав у одного: „Чому ти в масці? Я ж без маски”. Ми ж просто: туди пішли подивилися, сюди пішли. Сходили до кордону „Беркуту”. Звідти активно почали кидати звукові гранати, петарди, і ми відійшли. На Банковій був скверик, там було добре сховатися від сльозогінного газу. Ми були в зоні, котру я вважав безпечною... А потім „Беркут” побіг уперед. Натовп почав тікати на вулицю Інститутську. Там було просто місиво, хаос. Я вибіг на тротуар. Саша ще встиг мене набрати по телефону - була 16:52 - це був останній дзвоник від нього. Він каже: „Стоїмо. Дивимося в спину „Беркута”. Я спитав, чи їх не чіпають, чи не б’ють - він каже: „Поки - ні”. Ми домовилися бути на зв’язку, я сказав, що чекатиму. Після того все, зв’язок втратився”.
Поки що Сашу утримують у Лікарні швидкої допомоги на Чернігівській. У палаті - цілодобовий конвой, на вході - металеві двері. Всередину нікого не пропускають, лише адвоката. Вдалося передати якісь передачки. Але записку від дружини цинічно віддають назад - Саша не прочитав слів підтримки, які йому написала Марина. Вони перетнулися одного разу поглядом у коридорі, коли Сашу вели на процедури, поспілкуватися не дозволили; потім побачилися аж у суді.
Якщо чесно, я досі не можу в це повірити. Тримаю кулаки за його прекрасну і мужню дружину, за його рідних. Нехай це непорозуміння завершиться якомога швидше.
Буду вдячний, якщо підтримаєте увагою цю справу. Для того, щоб сконтактуватися, шукайте мене тут: https://www.facebook.com/volodymyr.semkiv.3
Я був на багатьох судах у своєму житті - але такого ганебного судилища я не бачив... Олександр Остащенко отримав 2 місяці арешту за звинуваченням в участі у масових заворушеннях. Мене щиро дивує, як система захищає власні злочини: міліція б'є беззахисну людину, на беззахисну ще й побиту людину вішають злочин; прокурор береться прикривати спину міліціонерові; ну а суддя - підтримує клопотання прокурора. Що це, як не кругова порука?!
Суд не зважив на те, що в Сашка - малесенька донька, що він утримує не тільки сім'ю, а й батьків (я вже не кажу про те, що виплачує кредит!)... На суддю Світлану Гайдук не справили враження ні побої, ні гіпс на пальцях. Хоча ні, справили! Я бачив, як реагувала суддя на те відео зі звірячого побиття на Банковій, на котрому якраз видно Сашка (на одному ролику Сашу спиняє „Беркут”, б"є по руці; на іншому відео видно, як його заводять на Банкову і там продовжують бити - він у світлих штанах). І от суддя дивилася це відео. Мені здалося, що вона була вражена! Вона вхопилася за обличчя і з жахом гледіла на екран. Більше того, це відео бачили п'ятеро конвоїрів, котрі охороняли Сашу Остащенка. І навіть слідчий із прокурором були відверто здивовані. Проте і це відео не розтопило кригу прокуросько-суддівських сердець: прокурор заявив, що не ідентифікує людину як Сашу (перепрошую, але на відео чути Сашин голос; чути, як він називає місце свого проживання - Бучу; та й видно, як міліціонер б'є його по руках - це пояснює перелом пальців на лівій руці). Не знаю, може, прокурор зі слідчим в той момент відчули, що справа сиплеться, бо синхронно дістали телефони і почали набирати смски... Суддя, сховашись у нарадчій кімнаті, теж упоралася з емоціями, й виголосила холодний вирок - 2 місяці арешту.
Я викладу фото Сашка. Ви подивіться, чи можна від такої людини чекати злочину, і чи міг він належати, скажім, до якихось радикальних угрупувань...
Саша - прекрасний сім'янин, зразковий чоловік і батько, приклад для своїх друзів, інтеліґент... Працює інженером, проектує комунікації та лінії водовідведення. Якщо я не помиляюся, то проектував якийсь кластер комунікацій при зведенні об"єктів на Євро-2012.
Чому українська система вважає, що Олександр Остащенко має два місяці пробути за гратами? А ось:
Прокурор сказав, що Саша може чинити тиск на потерпілих (тобто тиск на "Беркут" - хіба можна собі таке уявити?! та ще й "Беркут", котрий - як було з'ясовано - дислокується у Кіровограді); і сказав, що Саша може продовжити участь у "протиправних заходах" (і це зі зламаними пальцями, зі зламаними міліцією пальцями).
До останніх хвилин, перш ніж "Беркут" кинувся бігти вперед, поруч із Сашею був друг Олег Карін. Ось його розповідь: „Ми гуляли, не приймали участі в жодних заворушеннях. Людей було дуже багато, кожен поводився по-різному. Були прості люди, були ті, які готувалися до цих подій, мали „монтировки”, щоб виривати із тротуару бруківку. Було багато людей в масках. Я сам питав у одного: „Чому ти в масці? Я ж без маски”. Ми ж просто: туди пішли подивилися, сюди пішли. Сходили до кордону „Беркуту”. Звідти активно почали кидати звукові гранати, петарди, і ми відійшли. На Банковій був скверик, там було добре сховатися від сльозогінного газу. Ми були в зоні, котру я вважав безпечною... А потім „Беркут” побіг уперед. Натовп почав тікати на вулицю Інститутську. Там було просто місиво, хаос. Я вибіг на тротуар. Саша ще встиг мене набрати по телефону - була 16:52 - це був останній дзвоник від нього. Він каже: „Стоїмо. Дивимося в спину „Беркута”. Я спитав, чи їх не чіпають, чи не б’ють - він каже: „Поки - ні”. Ми домовилися бути на зв’язку, я сказав, що чекатиму. Після того все, зв’язок втратився”.
Поки що Сашу утримують у Лікарні швидкої допомоги на Чернігівській. У палаті - цілодобовий конвой, на вході - металеві двері. Всередину нікого не пропускають, лише адвоката. Вдалося передати якісь передачки. Але записку від дружини цинічно віддають назад - Саша не прочитав слів підтримки, які йому написала Марина. Вони перетнулися одного разу поглядом у коридорі, коли Сашу вели на процедури, поспілкуватися не дозволили; потім побачилися аж у суді.
Якщо чесно, я досі не можу в це повірити. Тримаю кулаки за його прекрасну і мужню дружину, за його рідних. Нехай це непорозуміння завершиться якомога швидше.
Буду вдячний, якщо підтримаєте увагою цю справу. Для того, щоб сконтактуватися, шукайте мене тут: https://www.facebook.com/volodymyr.semkiv.3