Секс у готелі
Секс у готелі
Вона взяла його прутень у руку. Почала роздивлятися.
- Тобі подобається? - спитав Владь.
- Він... цікавий, - сказала вона. - І смішний.
Владь образився. Вона помітила.
- Я не те хотіла сказати... Мені він правда подобається...
Вона відтягнула шкірку.
- Цікаво... В наших чоловіків цього нема...
- Чого?
- Цього... покриття.
- Звідки ти знаєш?
- Бачила. Тільки не так, не зблизька.
Вона дивилася на голівку, яка збільшувалася.
- Підглядала, коли хлопці купалися... Нашу шкоу возили до колгоспу, збирати хлопок. Якось повели до лазні. Спочатку дівчат - ми милися усі разом. Потім вийшли. Тоді завели хлопців. Мені було цікаво - які вони, коли голі. Я підкралася... Там була дірка у стіні: хтось, мабуть, навмисно зробив, щоб підглядати. Я навіть думала: може й хлопці підглядали за нами? Тож дивилася. Бачила їхні прутні. Кінчики були непокриті. Не так, як у тебе...
- Мабуть обрізані, - сказав Владь. - Я чув, що мусульмани так роблять.
- Нам казали у школі, що Аллаха немає.
- Цього ніхто не знає напевно. Одні вірять, інші ні.
Вона погладила голівку прутня. Владь важко задихав.
- Ще...
Вона провела ще.
- Зачекай... Це робиться ось так...
Він направив її руку.
- Він збільшується, - сказала вона.
- Так і має бути.
Владь почав її цілувати. Руки лягли на її смугляві перса.
Це було приємно...
Вони зустрілися у ботанічному саду. Їхню групу привезли на екскурсію. Студенти-першокурсники. Точніше студентки, адже хлопців майже не було. Тільки один - та й те, такий зашуганий, що його можна й не рахувати. А чого ще чекати від біологічного факультету, кафедри ботаніки?
Дівчатам було весело. Світило тепле сонечко. Усе навколо було таке гарне - дерева, квіти! Було цікаво. Владь проходив практику у лабораторії квітів. Він показав теплиці із трояндами. Решту екскурсії вели інші люди.
Зульфія затрималася у теплиці. Її вабили троянди. Скільки їх тут було! Владь відповідав на запитання...
Вони довго говорили. Потім блукали садом. Потім він взявся показати місто...
- Тут гарніше, ніж в нас, у Ташкенті, - сказала Зульфія.
Під вечір він проводив її до готелю. Дівчат поселили по двоє на номер. Але Зульфія виявилася "непарною". Тож жила сама...
Вахтерка дрімала на прохідній, Владь просковзнув непоміченим.
Вони дивилися з вікна на вечірнє місто. "Як гарно! - думала Зульфія. - Наче у казці!"
І тоді Владь поцілував її. Язик його був м'який, губи також. Зульфія відповіла... Її перший поцілунок...
Їй було соромно роздягатися... Але Владь не відставав.
Він оголив її перса і вкрив їх поцілунками. Поцілунки були гарячі й вологі. Губи зімкнулися на сосках.
Зульфія затримтіла... Насолода була нестерпна...
Раптом Владь відпустив її. Він остаточно оголив їй торс. Тоді відступив на крок.
Зульфія закрила перса долонями.
- Відведи руки, - сказав Владь. - Покажи мені перса.
Зульфія почервоніла... і підкорилася. Так і стояла перед ним напівгола.
- Які ж гарні! - сказав Владь.
- Вони... А я?
- А ти - ще гарніша!
Він скинув з себе футболку. Підійшов і обійняв Зульфію. Її перса ся притиснули до його грудей.
Він знов поцілував її у губи. Потім ще... Язик ковзнув поміж губами.
Владь розстібнув джинси і спустив їх разом із трусами. Прутень вперся у її голий живіт.
Ніби щоб захиститися, Зульфія поклала руку на живіт... і торкнулася прутня. Затиснула його поміж пальцями.
Владь відступив. Він скинув звільнився від залишків одягу і сів на ліжко.
- Ходи до мене!
Зульфія сіла поруч і взяла прутень у руку...
Вона працювала рукою, як навчив Владь. Він запустив долоню під спідницю. Трусики були вологі. Крізь них, Владь намацав розкішницю. Почав її гладити... Ось вологий вхід, що ховається у зарослях волосся... Ось клітор...Пальці гладили і натискали. Тканина не захищала від них.
Зульфія відпустила прутень.
- Не зупиняйся,- попрохав Владь.
Зульфія знов взялася за прутень. Він став такий великий...
Інша рука Владя залізла попід спідницю ззаду. Він просунув долоню попід трусики, поклав її на сідницю. Долоня була гаряча...
Зульфія важко дихала. Хотілося ще... Більше...
Рука пішла нижче, поміж сідницями... Дістала розкішниці знизу... Тепер дві руки пестили розкішницю. Трусики було стягнуто на коліна.
- Я хочу бачити твою розкішницю, - сказав Владь.
Зульфія не відповіла, але почервоніла ще більше.
- Будь ласка... Прошу.
- Гаразд...
Вона залишила прутень і встала з ліжка. Зняла спідницю через голову. Нахилилася і стягнула трусики з колін.
Стала перед Владем.
- Сідай на стіл... - попрохав він.
Вона сіла.
- Розсунь ноги...
Він дивився на розкішницю. Вона його чарувала.
Він став на коліна і торкнувся розкішниці губами.
- Що ти робиш?! - жахнулася Зульфія. Але це було так приємно... І вона спинила опір.
Вона відчувала, як великий теплий язик гуляє її губками, шукаючи клітор. Нарешті знаходить... і вже не залишає... Пальці шукати вхід до піхви. Нарешті знайшли... Зульфія відчула біль.
- Стій!! - закричала.
І відразу злякалася, аби не почули у коридорі. Але все було тихо.
Хлопець миттєво зупинився.
- Вибач... Ти... ще невинна?
- Так. Прошу тебе, не позбавляй мене цноти... У нас в Узбекистані цього не зрозуміють...
- Добре... Обіцяю...
Владь повернувся до розкішниці, але вже не ліз туди пальцями. Поклав руки на дівочі сідниці і почав гладити.
А язик рухався усе швидше...
Зульфія немов збожеволіла. Хотілося ще! Більше! Перед очіма попливли рожеві хмари... Хвиля насолоди захлинула тіло, душу...
Владь взяв її на руки і переніс до ліжка. Ніжно взяв її за щоки, підвів голову і наблизив до прутня. Голівка торкнулася вологих губ. Зульфія відкрила рота. Голівка ковзнула усередину. Зульфія несміливо торкнулася її язиком.
- Відтягни шкірку, - сказав Владь.
Зульфія відпустила прутень з рота. Взяла його рукю. Відтягнула шкірку. Прутень був напружений і велики. Оголена голівка блищала перед очима. Зульфія поцілувала її. Владь підказав, де йому приємніше. Зульфія лизнула. Потім ще.
- Візьми до рота... - попрохав Владь.
Голівка знов опинилася поміж губами.
Зульфія пестила її, що було сили. Навіть втомилася. Здавалося, це ніколи не кінчиться, але у цю мить...
Владь відсунувся. Біла рідина потекла на груди, на перса. Кілька крапель впало на губи. Зульфія спробувала їх на смак. Солоні...
Владь обтер її...
- Дякую... - сказав він. - Це було... чарівно...
Раптом штори розкрилися. На підвіконні стояв вуйко у патріотичному одязі. Побачивши Владя із Зульфією, він схопився за голову:
- Гай-гай! - сказав старий. - Гай-гай! Лишенько гіркеньке ся стало! Що то робиться з нашими Українцями! Із чужинками ся кохають! А де ж чистота крові?! Де ж Ідея Нації?! А ще чорнобриві! Та цюр же ж вам, лиходії! Ще прийде на вас Українська Наційональна Ідея!
- Хто ви? - здивувалися закохані.
- Я - голос Нації! Встидайсі, хлоп з чижинками ся трахати! А ти, зайда азійська, - геть з Українських Етнічних Теренів!!!
Він не втримав рівноваги і впав з підвіконня.
Донісся глухий удар. І відразу ж:
- А-а-а-а-а!!!!!
На вулиці загуділа сирена швидкої допомоги. Під вікном санітари затягали патріота до машини. Той відбивався: "Манкурти! Запроданці!!!"
Закохані потиснули плечима і повернулися до ліжка. Попереду була ціла ніч.
(c) Олександра Шелковенко
Вона взяла його прутень у руку. Почала роздивлятися.
- Тобі подобається? - спитав Владь.
- Він... цікавий, - сказала вона. - І смішний.
Владь образився. Вона помітила.
- Я не те хотіла сказати... Мені він правда подобається...
Вона відтягнула шкірку.
- Цікаво... В наших чоловіків цього нема...
- Чого?
- Цього... покриття.
- Звідки ти знаєш?
- Бачила. Тільки не так, не зблизька.
Вона дивилася на голівку, яка збільшувалася.
- Підглядала, коли хлопці купалися... Нашу шкоу возили до колгоспу, збирати хлопок. Якось повели до лазні. Спочатку дівчат - ми милися усі разом. Потім вийшли. Тоді завели хлопців. Мені було цікаво - які вони, коли голі. Я підкралася... Там була дірка у стіні: хтось, мабуть, навмисно зробив, щоб підглядати. Я навіть думала: може й хлопці підглядали за нами? Тож дивилася. Бачила їхні прутні. Кінчики були непокриті. Не так, як у тебе...
- Мабуть обрізані, - сказав Владь. - Я чув, що мусульмани так роблять.
- Нам казали у школі, що Аллаха немає.
- Цього ніхто не знає напевно. Одні вірять, інші ні.
Вона погладила голівку прутня. Владь важко задихав.
- Ще...
Вона провела ще.
- Зачекай... Це робиться ось так...
Він направив її руку.
- Він збільшується, - сказала вона.
- Так і має бути.
Владь почав її цілувати. Руки лягли на її смугляві перса.
Це було приємно...
Вони зустрілися у ботанічному саду. Їхню групу привезли на екскурсію. Студенти-першокурсники. Точніше студентки, адже хлопців майже не було. Тільки один - та й те, такий зашуганий, що його можна й не рахувати. А чого ще чекати від біологічного факультету, кафедри ботаніки?
Дівчатам було весело. Світило тепле сонечко. Усе навколо було таке гарне - дерева, квіти! Було цікаво. Владь проходив практику у лабораторії квітів. Він показав теплиці із трояндами. Решту екскурсії вели інші люди.
Зульфія затрималася у теплиці. Її вабили троянди. Скільки їх тут було! Владь відповідав на запитання...
Вони довго говорили. Потім блукали садом. Потім він взявся показати місто...
- Тут гарніше, ніж в нас, у Ташкенті, - сказала Зульфія.
Під вечір він проводив її до готелю. Дівчат поселили по двоє на номер. Але Зульфія виявилася "непарною". Тож жила сама...
Вахтерка дрімала на прохідній, Владь просковзнув непоміченим.
Вони дивилися з вікна на вечірнє місто. "Як гарно! - думала Зульфія. - Наче у казці!"
І тоді Владь поцілував її. Язик його був м'який, губи також. Зульфія відповіла... Її перший поцілунок...
Їй було соромно роздягатися... Але Владь не відставав.
Він оголив її перса і вкрив їх поцілунками. Поцілунки були гарячі й вологі. Губи зімкнулися на сосках.
Зульфія затримтіла... Насолода була нестерпна...
Раптом Владь відпустив її. Він остаточно оголив їй торс. Тоді відступив на крок.
Зульфія закрила перса долонями.
- Відведи руки, - сказав Владь. - Покажи мені перса.
Зульфія почервоніла... і підкорилася. Так і стояла перед ним напівгола.
- Які ж гарні! - сказав Владь.
- Вони... А я?
- А ти - ще гарніша!
Він скинув з себе футболку. Підійшов і обійняв Зульфію. Її перса ся притиснули до його грудей.
Він знов поцілував її у губи. Потім ще... Язик ковзнув поміж губами.
Владь розстібнув джинси і спустив їх разом із трусами. Прутень вперся у її голий живіт.
Ніби щоб захиститися, Зульфія поклала руку на живіт... і торкнулася прутня. Затиснула його поміж пальцями.
Владь відступив. Він скинув звільнився від залишків одягу і сів на ліжко.
- Ходи до мене!
Зульфія сіла поруч і взяла прутень у руку...
Вона працювала рукою, як навчив Владь. Він запустив долоню під спідницю. Трусики були вологі. Крізь них, Владь намацав розкішницю. Почав її гладити... Ось вологий вхід, що ховається у зарослях волосся... Ось клітор...Пальці гладили і натискали. Тканина не захищала від них.
Зульфія відпустила прутень.
- Не зупиняйся,- попрохав Владь.
Зульфія знов взялася за прутень. Він став такий великий...
Інша рука Владя залізла попід спідницю ззаду. Він просунув долоню попід трусики, поклав її на сідницю. Долоня була гаряча...
Зульфія важко дихала. Хотілося ще... Більше...
Рука пішла нижче, поміж сідницями... Дістала розкішниці знизу... Тепер дві руки пестили розкішницю. Трусики було стягнуто на коліна.
- Я хочу бачити твою розкішницю, - сказав Владь.
Зульфія не відповіла, але почервоніла ще більше.
- Будь ласка... Прошу.
- Гаразд...
Вона залишила прутень і встала з ліжка. Зняла спідницю через голову. Нахилилася і стягнула трусики з колін.
Стала перед Владем.
- Сідай на стіл... - попрохав він.
Вона сіла.
- Розсунь ноги...
Він дивився на розкішницю. Вона його чарувала.
Він став на коліна і торкнувся розкішниці губами.
- Що ти робиш?! - жахнулася Зульфія. Але це було так приємно... І вона спинила опір.
Вона відчувала, як великий теплий язик гуляє її губками, шукаючи клітор. Нарешті знаходить... і вже не залишає... Пальці шукати вхід до піхви. Нарешті знайшли... Зульфія відчула біль.
- Стій!! - закричала.
І відразу злякалася, аби не почули у коридорі. Але все було тихо.
Хлопець миттєво зупинився.
- Вибач... Ти... ще невинна?
- Так. Прошу тебе, не позбавляй мене цноти... У нас в Узбекистані цього не зрозуміють...
- Добре... Обіцяю...
Владь повернувся до розкішниці, але вже не ліз туди пальцями. Поклав руки на дівочі сідниці і почав гладити.
А язик рухався усе швидше...
Зульфія немов збожеволіла. Хотілося ще! Більше! Перед очіма попливли рожеві хмари... Хвиля насолоди захлинула тіло, душу...
Владь взяв її на руки і переніс до ліжка. Ніжно взяв її за щоки, підвів голову і наблизив до прутня. Голівка торкнулася вологих губ. Зульфія відкрила рота. Голівка ковзнула усередину. Зульфія несміливо торкнулася її язиком.
- Відтягни шкірку, - сказав Владь.
Зульфія відпустила прутень з рота. Взяла його рукю. Відтягнула шкірку. Прутень був напружений і велики. Оголена голівка блищала перед очима. Зульфія поцілувала її. Владь підказав, де йому приємніше. Зульфія лизнула. Потім ще.
- Візьми до рота... - попрохав Владь.
Голівка знов опинилася поміж губами.
Зульфія пестила її, що було сили. Навіть втомилася. Здавалося, це ніколи не кінчиться, але у цю мить...
Владь відсунувся. Біла рідина потекла на груди, на перса. Кілька крапель впало на губи. Зульфія спробувала їх на смак. Солоні...
Владь обтер її...
- Дякую... - сказав він. - Це було... чарівно...
Раптом штори розкрилися. На підвіконні стояв вуйко у патріотичному одязі. Побачивши Владя із Зульфією, він схопився за голову:
- Гай-гай! - сказав старий. - Гай-гай! Лишенько гіркеньке ся стало! Що то робиться з нашими Українцями! Із чужинками ся кохають! А де ж чистота крові?! Де ж Ідея Нації?! А ще чорнобриві! Та цюр же ж вам, лиходії! Ще прийде на вас Українська Наційональна Ідея!
- Хто ви? - здивувалися закохані.
- Я - голос Нації! Встидайсі, хлоп з чижинками ся трахати! А ти, зайда азійська, - геть з Українських Етнічних Теренів!!!
Він не втримав рівноваги і впав з підвіконня.
Донісся глухий удар. І відразу ж:
- А-а-а-а-а!!!!!
На вулиці загуділа сирена швидкої допомоги. Під вікном санітари затягали патріота до машини. Той відбивався: "Манкурти! Запроданці!!!"
Закохані потиснули плечима і повернулися до ліжка. Попереду була ціла ніч.
(c) Олександра Шелковенко