сьогодні зазирнула в оперний. нда. одні балети і кілька опер. скучновато =(
але приємний запашок нафталіну, діванчик із шашеллю, брудні стіни, важкі завіси. і я в це закохана. =)
до речі. нові пуанти. вони прекрасні. просто ідеальні.
треба ще не забути про ательє, пришити стрічки.

p.s. та взагалі я така дурна. мене давить жаба витрачати гроші, а ( Read more... )

дивлюся старі посмертні світлини в неті і вони мене чимось зачаровують. гарні.
мені скажуть, що це збочення, але не бачу у цьому нічого поганого. у цих фото є щось.
якби у вас померла людина, яку ви дуже любите, то чи не відчували б ви прив*язанність до її трупа?
хоча можна сказати "то лише труп, а не та(той), котру я кохав(ла)".
особисто я з цим не ( Read more... )

хочу маленьке тату на руці. яке б складалося з двох ієрогліфів.

中国

ніколи не забуду ті часи

тому не ставлю крапку
 

ніч. літо. ви стоїте у центрі Києва, коло потворної будівлі, яка нагадує дохлу черепаху - оперного театру. ліхтарі хтиво лапають вас своїми холодними променями. чорна хмара завагітніла місяцем. ви одні. ані душі коло вас. тоді ви знімаєте тісне та незручне взуття і починаєте танцювати. з кожним рухом крихти асфальту в*їдаються у пальці на вашій ( Read more... )

- с вами жить как в общежитии. достали. (с) мій батько

коли я була маленькою, то дуже засмучувалася через те, що у мене вузький розріз очей, а не гарні великі очі як у "цьої дівчинки", чи у "тої дівчинки".
усі дорослі мене питали : "дєвочка, а ти із Башкирії?"

а зараз я боюся, що одного ранку прокинуся і побачу, що очі в мене стали ширшими на ( Read more... )

наш світ поділяється на "нормальних" і "не дуже..."

"нормальні" мають багато друзів, ходять на гулянки, отримують кайф від навчання, точно знають що їм потрібно у цьому житті, цілеспрямовані, справжні кар*єристи, планують своє майбутнє, їх люблять і вони люблять, вони вважають себе щасливими.

"не дуже..." мають декілька друзів (а точніше не більше ( Read more... )

коли б поряд була людина, яка б могла жити у чарівній магії фільмів Федеріко Фелліні,
мрія якої була б скупатися у фонтані ді Треві,
яка б погодилася кохатися на руїнах храму Аполлона у Дельфах,
читати вночі Байрона,
...я б закохалася.

я не можу звикнути до незнайомих людей, які нахабно лізуть мені у душу.  просто лізуть. як комахи.

я схожа на італійського чоловіка, бо мені 19 і я живу з батьками (хоча багато хто зараз "сожітєльствуєт" з кимось), я не вмію готувати, не мию після себе посуд, при цьому люблю поїсти спагеті, ходжу вдома у майці та шортах, часто визираю у такому вигляді з вікна, люблю гарних іноземців та іноземок, вдень виспатися, посидіти з друзями у кафе, ( Read more... )

"Якби я знав, що це останні хвилини, коли я бачу тебе,
я б сказав : Я люблю тебе
і не передбачав, дурень, що ти це і так знаєш"
(з передсмертного листа Маркеса).

колись я думала, що ми будемо жити. просто жити. що завжди можна буде прийти у жовту будівлю, знайти його, побалакати.
тому я не вважала за потрібне завітати до нього, знаходила щось " ( Read more... )