Загальне прощавання зійшло на тихе місто,
подібно нечеканим у засуху дощам.
І люди промовляли, неначе ненавмисно,
нечувані слова прощань і прощавань.
І люди дивувались безболісності звуку -
розпечені слова не ранили тіла.
Як в тепле молоко пірнали руки в руки,
і простір простиравсь, і час спливав.
У грудях відкривались таємні комірчини,
із них коти скажені
(
Read more... )