Юрій Санич остаточно поїхав ґлуздом. Мало того, що будучи не найгіршим програмером, витрачає робочий час на нетрендову діяльність, так ще й захаращує нею домівку.
На днях переніс до себе в квартиру жменю черв'яків. Аби якось поянити все дружині, називаю це збочення дослідницькою діяльністю. Мовляв, люба, вони багато місця не займатимуть, не шумітимуть і я сподіваюсь, не розповзатимуться...
Зараз хробаки живуть в прозорому літровому лоточку. Привезеного корму їм вистачить ще тижня на три, а поза тим підсипаю їм ще кави зверху. Для повноцінної дослідницької діяльності знадобилось би ще пара сімей в інших ящиках, проте я й так дивуюсь терпінню своєї благовірної - не стану ним надто зловживати.
За наступні пару місяців мене найбільше цікавитимуть такі речі:
- як відбувається процес звикання до нового корму;
- як оптимально переробляти корм;
- як впливає концентрація населення на продуктивність;
- які як впливають зміни температурно режиму та кислотності ґрунту;
- який оптимальний режим поливу та добавок в корм.
Спонукало до цього маленького безумства розбіжність інформації в різних матеріалах, адже іноді автори дають кардинально різні точки зору стосовно корму, та кислотності. Серед публікацій та уривків, які я вичитав - всього їх біля 20-ти - не було жодного з претензією на остаточну істину. Ну, а мій практичний досвід поки обмежується одним видом і далеко не ідеальними результатами.
Власне, тому й хочу до початку наступного повноцінного сезону повноцінно набити руку. З одного боку на фазенді триває боротьба за збереження кількості, а тут буде маленьке дослідження моментів продуктивності.