На безриб'ї і Виженка - гори :)
Отже, якщо без довгих вступів - вимушене перебування у місті без відпустки загрожувало повним видаленням залишків дахового покриття з його законного місця :). Тому було вирішено разом з Жанною впасти на хвіст батькам, які зиралися відвідати у суботу Косів, Кути і Буркут. Та ще й машиною - що може бути ненапряжніше :)
Отже, виїхали ми в 6 ранку, ще затемна. Виявилось, що в машині нас буде аж 5. Так що заодно поїздка мала стати випробуванням машини на складній дорозі з повним завантаженням :). Але все йшло абсолютно нормально, і після досліджень асортименту обох базарів було вирішено їхати-таки на Буркут, незважаючи на дощ, що саме починався. Раптом проскочимо.
Спочатку здалося, ніби НЕ проскочили. Доїхавши до КПП за Виженкою, запаркували машину і добряче пообідали (хоча по часу то тягнуло лише на ранній сніданок.)
Але після деяких роздумів вирішили йти, оскільки дощ припинився. І не тільки йти, а й пробиратися машиною, поки дозволятиме дорога.
Дорога (і майстерність водія :)) дозволили досить багато.
Щоправда, тато вів машину без пасажирів. Але на зворотньому шляху осмілів, і пробирався назад з повним завантаженням, лише раз висадивши нас перед особливо підозрілою калюжею. До того ж, коли після всього ми заїхали на естакаду, на днищі не виявилось абсолютно ніяких слідів шкрябання по грунту, не в останню чергу завдяки вдалій компоновці без виступаючих деталей - днище виявилось практично плоским, на відміну від "класики" з відвисаючими глушниками, яку, до речі, більшість вважає набагато прохіднішою за "десяту" серію. Ну-ну...
Так от, чимчикували ми собі до Буркута. Спраглі за природою очі намагалися запам'ятати якрайбільше деталей знайомої всім дороги...
Дойшли, посиділи, попили мінеральної води, поговорили, і почимчикували назад. По дорозі мали можливість спостерігати виїзд перевантаженого лісовоза (повнопривідний ЗІЛ) з річки на дорогу. Треба підкреслити, навантажений він був до такої міри, що через виступаючі з кузова назад метрів на 3 стовбури передня вісь практично висіла в повітрі, через що поворот передніх коліс не особливо впливав на напрямок руху машини :). На жаль, знімати цю картину я не наважився через наявність самих лісорубів у, скажімо так, не дуже доброму гуморі :). Зате (майже) встиг зафіксувати унікальний автомобіль - ВАЗ-2111 - амфібію під час форсування річки. На жаль, через низьку освітленість та нестачу часу для приотування фотка вийшла розмитою, але сам факт... :)
Отак от. На зворотній дорозі нічого, крім страшенного дощу з практично нульовою видимістю, не запам'яталося... може й тому, що я практично всю дорогу проспав ;)
Отже, виїхали ми в 6 ранку, ще затемна. Виявилось, що в машині нас буде аж 5. Так що заодно поїздка мала стати випробуванням машини на складній дорозі з повним завантаженням :). Але все йшло абсолютно нормально, і після досліджень асортименту обох базарів було вирішено їхати-таки на Буркут, незважаючи на дощ, що саме починався. Раптом проскочимо.
Спочатку здалося, ніби НЕ проскочили. Доїхавши до КПП за Виженкою, запаркували машину і добряче пообідали (хоча по часу то тягнуло лише на ранній сніданок.)
Але після деяких роздумів вирішили йти, оскільки дощ припинився. І не тільки йти, а й пробиратися машиною, поки дозволятиме дорога.
Дорога (і майстерність водія :)) дозволили досить багато.
Щоправда, тато вів машину без пасажирів. Але на зворотньому шляху осмілів, і пробирався назад з повним завантаженням, лише раз висадивши нас перед особливо підозрілою калюжею. До того ж, коли після всього ми заїхали на естакаду, на днищі не виявилось абсолютно ніяких слідів шкрябання по грунту, не в останню чергу завдяки вдалій компоновці без виступаючих деталей - днище виявилось практично плоским, на відміну від "класики" з відвисаючими глушниками, яку, до речі, більшість вважає набагато прохіднішою за "десяту" серію. Ну-ну...
Так от, чимчикували ми собі до Буркута. Спраглі за природою очі намагалися запам'ятати якрайбільше деталей знайомої всім дороги...
Дойшли, посиділи, попили мінеральної води, поговорили, і почимчикували назад. По дорозі мали можливість спостерігати виїзд перевантаженого лісовоза (повнопривідний ЗІЛ) з річки на дорогу. Треба підкреслити, навантажений він був до такої міри, що через виступаючі з кузова назад метрів на 3 стовбури передня вісь практично висіла в повітрі, через що поворот передніх коліс не особливо впливав на напрямок руху машини :). На жаль, знімати цю картину я не наважився через наявність самих лісорубів у, скажімо так, не дуже доброму гуморі :). Зате (майже) встиг зафіксувати унікальний автомобіль - ВАЗ-2111 - амфібію під час форсування річки. На жаль, через низьку освітленість та нестачу часу для приотування фотка вийшла розмитою, але сам факт... :)
Отак от. На зворотній дорозі нічого, крім страшенного дощу з практично нульовою видимістю, не запам'яталося... може й тому, що я практично всю дорогу проспав ;)