с.Красник - хр.Кострич - хр.Кукул - с.Вороненко, 6-8.06.2014 р.
Туристи цей маршрут називають К 2 (Кострич + Кукул). Зі мною виявили бажання йти мої давні друззі Оксана і Михайло. Одразу планувалась Довбушанка, але напередодні походу Оксана підвернула ногу. але зоставатись дома не схотіла. Тому відбулась неболісна заміна основного маршруту на запасний.
9-30 - старт із с.Красник.
Йдеться не важко, сонечко трохи припікає, особлива увага на контроль темпу - бережем Оксану.
перша зупинка - сніданок і поповнення запасів води
потихеньку підійшли до колиби, спілкуємось з пастухами, купуємо вурди
При підході до полонини Болота виявляєм, що пастухів в колибі немає. На таку акцію навіть не чекали - пятизірковий готель в нашому розпорядженні! В першу чергу відправляюсь на пошуки води - вона за 150 м від колиби трохи вниз і вправо.Після перепочинку, обіду, вирушаємо з Михайлом погуляти околицями, Оксану залишаємо на господарстві.
експерименти з автоспуском
Вечір провели за укріпленням кордонів України з братньою країною - по кордону розмістили Уральські гори, причому до нас пологою стороною, до Росії урвищами, а внизу вирішили - нехай протікає Амазонка з крокодилами. З відчуттям виконаного обовязку полягали спати.
Другий день пройшов під знаком чудової погоди і гарного настрою.
Правдами - неправдами спустилися до Прута. Вирішуємо не йти до мосту, а перейти його вбрід в цьому місці
Підйом до полонини Закукул був досить важким
і все таки ми піднялись - г.Кукул
далі приємна прогулянка хребтом
ночівля - на горі Під-Бердо
День третій - заключний і для мене, як правило, сумний - похід закінчується, треба йти вниз. Але спершу був ранок.
спускались через полонини Буковинку і Припір
ну й на заключення - мій улюблений Хомячок
Стомлені і щасливі прибули в с.Вороненко. За очікуванням дизель-потяга точилася розмова про золоті унітази, батони, Словянськ, нового президента і про щастя в цьому житті. Все таки воно набагато ближче, ніж ми інколи думаєм.
Трек тут http://ua.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=7047517 (сайт потребує реєстрації)
9-30 - старт із с.Красник.
Йдеться не важко, сонечко трохи припікає, особлива увага на контроль темпу - бережем Оксану.
перша зупинка - сніданок і поповнення запасів води
потихеньку підійшли до колиби, спілкуємось з пастухами, купуємо вурди
При підході до полонини Болота виявляєм, що пастухів в колибі немає. На таку акцію навіть не чекали - пятизірковий готель в нашому розпорядженні! В першу чергу відправляюсь на пошуки води - вона за 150 м від колиби трохи вниз і вправо.Після перепочинку, обіду, вирушаємо з Михайлом погуляти околицями, Оксану залишаємо на господарстві.
експерименти з автоспуском
Вечір провели за укріпленням кордонів України з братньою країною - по кордону розмістили Уральські гори, причому до нас пологою стороною, до Росії урвищами, а внизу вирішили - нехай протікає Амазонка з крокодилами. З відчуттям виконаного обовязку полягали спати.
Другий день пройшов під знаком чудової погоди і гарного настрою.
Правдами - неправдами спустилися до Прута. Вирішуємо не йти до мосту, а перейти його вбрід в цьому місці
Підйом до полонини Закукул був досить важким
і все таки ми піднялись - г.Кукул
далі приємна прогулянка хребтом
ночівля - на горі Під-Бердо
День третій - заключний і для мене, як правило, сумний - похід закінчується, треба йти вниз. Але спершу був ранок.
спускались через полонини Буковинку і Припір
ну й на заключення - мій улюблений Хомячок
Стомлені і щасливі прибули в с.Вороненко. За очікуванням дизель-потяга точилася розмова про золоті унітази, батони, Словянськ, нового президента і про щастя в цьому житті. Все таки воно набагато ближче, ніж ми інколи думаєм.
Трек тут http://ua.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=7047517 (сайт потребує реєстрації)