Ми стоїмо, ми й досі на помості,
Напівзабуті і напівживі.
Ми стоїмо - в серцях немає злості.
Ось тільки нерви - де там тятиві?
Ми стоїмо чужі у власній хаті,
Охаяні, обпльовані, німі.
Ми стоїмо потужні і затяті,
Пильнуєм світло в крижаній пітьмі.
Затравлені, змордовані істоти,
Жах небуття легенями п’ємо.
Бо Україна дихатиме доти,
Допоки ми за неї стоїмо.
(
Read more... )