Категорично не згоднаsabrina_liteMay 16 2014, 08:23:29 UTC
Я смотрю на людей, которые 30 ноября рыдали из-за жестокого разгона студенческого митинга на Майдане. Они сейчас с задором шутят про шашлыки в одесском Доме Профсоюзов. Те, кто 16 марта высмеивал референдум в Крыму, в середине мая настойчиво рассказывают про успех откровенно фейкового плебисцита о присоединении Донбасса к Днепропетровской области.
********************************************
Не можна ставити ці дві трагедії в один ряд. На майдані люди гинули за єдину, неділиму і вільну Україну, за те, щоб наша Батьківщина більше ніколи не була в рабстві і не поневірялася в імперському ярмі.
Люди, які загинули в Одесі, свідомо стали на бік сепаратистів, вони підтримали тих, хто хотів розколоти Україну, загарбати україснькі землі і приєднати їх до сусідньої держави, вони свідомо стали пліч-о-пліч з тими, хто ходив вулицями українського міста і верещав "Одесса - русский город", вони свідомо стали на бік ворога.
Революція, а точніше - війна за незалежну Україну триває. І з ворогами треба чинити по справедливости, а не сюсюкатися.
Re: Категорично не згоднаsabrina_liteMay 16 2014, 08:30:43 UTC
Не привід.
З чужої смерти не можна сміятися ні в якому разі. Але тролів, які раділи горю ближнього, завжди було багато.
Зараз трива війна. І ніхто не воює в білих рукавичках. Не сприймайте за цінізм, але скажу таке: події в Одесі мали свої позитивні наслідки. Один з них - свідомі українці показали, що вони готові дати відсіч нахідникам та їхнім посіпакам. Згадайте, що було в Харкові і Донецьку! Як колорадські покидьки били наших людей, усвідомлюючи свою безкарність. В Одесі так не вийшло, і ватні негідники одразу почали волати про жорстокість укрофашистів. Це взагалі дуже зручна тактика: напасти на сусіда, а коли той дасть тобі в пику, звинуватити його в агресії і нетерпимости.
всякое действие рождает противодействие. вполне логично, что сеющие ветер пара сотен товарищей, ввергнутых кремлёвской пропагандой в пучину паранойи и вещающих от имени милионного города, пожали бурю. при других обстоятельствах куликовцы защищали бы живым щитом всяческих бабаёв-гиркиных и истошно орали бы "смерть бендерам" (впрочем, они и так это целыми днями орали). жаль случайных людей, которые оказались в ДП, и жаль тех, кто там был за деньги. идейных поехавших ни капли не жаль - они сами выбрали свой путь. это если без лицемерия
хотя в конечном итоге виноват во всём Кремль и его омерзительная пропаганда ненависти к украинцам
Революция Достоинства ?marxxmMay 16 2014, 08:28:58 UTC
А все началось именно с майдана, когда там собрали интеллигентнейшую публику с палками, рогатками и вилами. А их сторонники в соц сетях выдумыали способы борьбы с бойцами "Беркута " и ВВ.:как выжечь глаза, жечь напалмом или серной кислотой. Или не так?
Да хрен с ней с правдой, она у каждого своя, и их больше чем одна, практически всегда. Хуже другое, что теряется человечность. Когда противника считают не человеком, а посему, допускают все что угодна в его адрес. К чему это приведет, и уже приводит? К настоящему, кровавому расколу. И тут уже лозунгами, видеороликами и прочей шелухой обратно не склеить. Можно было бы с дивана пованговать, по какому сценарию дальше все покатится, но не хочется. Потому как речь идет о своей стране, а не о какой-то сирии, югославии или забытом богом лаосе.
Это необходимое условие любой битвы, войны и террора - расчеловечить противника, тогда убивать становится "можно". Процесс идет с обеих сторон. Перспективы грустные.
Comments 317
Reply
Reply
Reply
Reply
********************************************
Не можна ставити ці дві трагедії в один ряд. На майдані люди гинули за єдину, неділиму і вільну Україну, за те, щоб наша Батьківщина більше ніколи не була в рабстві і не поневірялася в імперському ярмі.
Люди, які загинули в Одесі, свідомо стали на бік сепаратистів, вони підтримали тих, хто хотів розколоти Україну, загарбати україснькі землі і приєднати їх до сусідньої держави, вони свідомо стали пліч-о-пліч з тими, хто ходив вулицями українського міста і верещав "Одесса - русский город", вони свідомо стали на бік ворога.
Революція, а точніше - війна за незалежну Україну триває. І з ворогами треба чинити по справедливости, а не сюсюкатися.
Reply
Reply
З чужої смерти не можна сміятися ні в якому разі. Але тролів, які раділи горю ближнього, завжди було багато.
Зараз трива війна. І ніхто не воює в білих рукавичках. Не сприймайте за цінізм, але скажу таке: події в Одесі мали свої позитивні наслідки. Один з них - свідомі українці показали, що вони готові дати відсіч нахідникам та їхнім посіпакам. Згадайте, що було в Харкові і Донецьку! Як колорадські покидьки били наших людей, усвідомлюючи свою безкарність. В Одесі так не вийшло, і ватні негідники одразу почали волати про жорстокість укрофашистів. Це взагалі дуже зручна тактика: напасти на сусіда, а коли той дасть тобі в пику, звинуватити його в агресії і нетерпимости.
Reply
то-то же, читаем Ильича и учимся как бороться с контрреволюцией и ползучей интервенцией, а вы думали в 17-м перед народом другие выборы стояли?
Reply
хотя в конечном итоге виноват во всём Кремль и его омерзительная пропаганда ненависти к украинцам
Reply
Reply
Reply
Всё началось с Януковича, который растёр по асфальту мирный студенческий майдан.
Reply
Reply
Хуже другое, что теряется человечность. Когда противника считают не человеком, а посему, допускают все что угодна в его адрес. К чему это приведет, и уже приводит? К настоящему, кровавому расколу. И тут уже лозунгами, видеороликами и прочей шелухой обратно не склеить.
Можно было бы с дивана пованговать, по какому сценарию дальше все покатится, но не хочется. Потому как речь идет о своей стране, а не о какой-то сирии, югославии или забытом богом лаосе.
Reply
Reply
Reply
Процесс идет с обеих сторон.
Перспективы грустные.
Reply
Leave a comment