Про тих, кого не чекають

Feb 24, 2011 00:12

Є проблеми які лежать на поверхні, і навіть, якщо їх немає в тебе вдома, вони неодмінно є в сусідів чи далеких родичів, чи колег по роботі. А часто в тих, отих і інших. А є проблеми, яких просто не помічаєш...

Колись давно, років так у 12, розмовляла з одною дівчинкою. І тут вона видає: "Розумієш, мене не чекали".



Я не розуміла. В неї ж нормальна сім'я, в неї двоє 
батьків. Нехай різниця між нею і наймолодшим з братів майже 15 років. Ну так, може і задумувались батьки про аборт, але ж все добре. І взагалі, вона не виглядала ображеною життям.
Почала розумыти я дещо пізніше. Багато чого відкрила Художниця. Не та, що веде блог, а та, що героїня книги. Про неї взагалі писати не хочеться. Надто вона жива чи що. Ще візьме і прочитає, знову зануриться в неприємні спогади.

І зовсім вже недавнє: скільки ж їх тепер таких 5-ти чи 10-ти річних, які не виглядають обділеними, але яких гризе незмінній факт - їх не чекали. Дехто, мабуть, наважується розповісти друзям, хоча навряд чи вони зрозуміють.

Це субєктивне враження, але дітей, яких не чекають, більшає. В Тернополі їх батьки одружуються в четер.

Previous post Next post
Up