Я давно научилась быть доброй и любить человечество, когда я худею и не жру. Ну, то есть, "голодная баба -- злая баба" -- это не обо мне какбы
( Read more... )
бгг, а у мене такого немає. і ніколи не було, навіть у гуртожитку. навіть на спільній пічці, коли я ставлю отпідарасєний чайник, а хтось поруч смажить котлети (що само по сібє неприємно) але особливо мене попустило, як почала багато їздити і жити в різних квартирах. ніде не буває ідеального порядку і в цьому цинус кожної хати. всі ці захаращені фрагменти під фіранками за кріслом, всі ці засраті панелі біля пічки... все це, Івано, надає квартирі життя.
ви, маша, назначаєтесь моїм лічним БГ (хахаха, правда ж вам приємно буть БГ? гггг), я на Вас буду дивицця і мудрєть
направду я інколи навіть заздрю людям, які здатні дивитись на гівно коло пічки як на життя, а не як на екологічну катастрофу при цьому, підозрюю, що от якраз у тебе його нема:) а у мене, між тим, є)
ахаха!! заголовок записи порвал в куски, офис странно смотрит на ржущую меня, спасибо за позитив с утра пораньше! :)))) по теме: у меня приступы уборки волнообразны, но если уж марафет на месте, то волшебная команда "твайумать!" отбивает у коханого желание засирать пейзаж, на пару дней хватает, потом присоединяюсь сама)))
заголовок принадлежит кому-то из френдов, на самом деле (кажется, el_gerund): я че-то галдела про сюжет noli me tangere, и там вот у одной из фламандских магдалин именно такое выражение лица) эта фраза во мне как-то прижилась, ну и тут вспомнилась)
а у меня стойкие воспоминания из детства, у нас к школе дорожка через палисадник вела. И регулярно весной у школьных техничек было такое лицо (обычно без текста, но и с текстом тоже бывало)))
я любітєль поприбирати і засратись (періодами перше, періодами друге) найбільше страждаю від брудної плити, бо варто її помити, почистити, як пора варити кашку собаку і та кашка, як її не пильнуй, а все таки витіче на чистоту наведену. свіжовідчищенний чайничок я просто тупо забираю з плити, як щось смажу мужу, хотя да, пароварка форева і смажу я тепер рідко:)))
Comments 69
але особливо мене попустило, як почала багато їздити і жити в різних квартирах. ніде не буває ідеального порядку і в цьому цинус кожної хати. всі ці захаращені фрагменти під фіранками за кріслом, всі ці засраті панелі біля пічки... все це, Івано, надає квартирі життя.
Reply
направду я інколи навіть заздрю людям, які здатні дивитись на гівно коло пічки як на життя, а не як на екологічну катастрофу
при цьому, підозрюю, що от якраз у тебе його нема:) а у мене, між тим, є)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
гражданина, ты туда не хади
Reply
засрать за холодильником это ж полгода нужно гг, а на столе - оно минута дела
Reply
по теме: у меня приступы уборки волнообразны, но если уж марафет на месте, то волшебная команда "твайумать!" отбивает у коханого желание засирать пейзаж, на пару дней хватает, потом присоединяюсь сама)))
Reply
эта фраза во мне как-то прижилась, ну и тут вспомнилась)
Reply
Reply
найбільше страждаю від брудної плити, бо варто її помити, почистити, як пора варити кашку собаку і та кашка, як її не пильнуй, а все таки витіче на чистоту наведену.
свіжовідчищенний чайничок я просто тупо забираю з плити, як щось смажу мужу, хотя да, пароварка форева і смажу я тепер рідко:)))
Reply
Reply
Leave a comment