Триматись її

[specagentt]

Я хвора на голову жінка. Залишила в обід більше 100 гривень у книгарні, обідала кавою і дарованими круасанами. Мене вже нудить від кількості випитої кави і спеки. Нудить від своєї хворості і треба давно все робити не так.

І кожна з рік,

яким утрачаєш лік,

які чекають, зникаючи, неподалік,



кожна з них,

покірних і мовчазних,

щось постійно приховує між берегів і криг.

І скільки б ти,

не ступав на її мости,

ніколи не знаєш, як їй важко текти.

Бо чорна ріка,

але крига така тонка,

ніби вода між пальців тобі витіка.

Ніби сувої тче,

і торкає тебе за плече,

і навіть не думай, куди ця ріка тече.

Так і вона -

тиша і глибина

ховають стільки пітьми, що постійно зрина,

стільки псів,

споминів і голосів,

річкового піску, що на дно осів,

що хочеш чи ні,

чуєш, мов уві сні,

як у ній затихають приголосні і голосні,

як виника

пам’яті вогкість в’язка,

те, чого вона старанно уника.

І все що є,

лише бажання твоє

занурюватись у воду, що дихати не дає,

і попри бої,

та всі порахунки свої,

просто триматись її, триматись її.

Сергій Жадан