Кому як, а мені в дощ хочеться заховатися, знайти маленьку шпаринку і залізти в неї, підібгавши ноги і схиливши голову. То напевне мій власний сорт анахронізму - спокнвічний страх людей перед природою, її непокореністю і вседозволеністю. А що? Схоче - заллє повінню, схоче - засушить до пустелі. Все в її руках
(
Read more... )
Comments 1
струменочки води на склі... потоки на асфальті, намистинки на дротах, грибочки парасольок...Хопіпола від Сігур Рос, Кустуріца від інших музик...
Сум? так, світлий...і катарсис, катарсис...
Reply
Leave a comment