і все ж дивно... ось не буваєш тут вже років зо два, забуваєш паролі, адреси, явки, писати може б і писав, але з чого почати, читати може б і читав, але ніколи не стає часу. зима, весна, осінь, одне за одним і так по колу поки не схаменешся, що тобі вже 30! а тут одного літнього вечора раптом згадуєш, що існує ця твоя скринька думок, давно не відкривана, припала порохом. заходиш, перечитуєш свої останни два пости, згадуєш як воно було, посміхаєшся, читаєш коменти. бачиш знайоме ім;я, клацаєш і думаєш "цікаво, а що вона, де? ще пише?" останній запис травневий. значить пише. радієш. читаєш, читаєш і розумієш, що вона не просто пише, а пише твоїми словами твої ж думки! ну от як таке може бути, як? а ось так. і воно й дивно, і до болю приємно і в одночас якось моторошно. таке собі "обыкновенное чудо"...
Comments 2
а тут одного літнього вечора раптом згадуєш, що існує ця твоя скринька думок, давно не відкривана, припала порохом. заходиш, перечитуєш свої останни два пости, згадуєш як воно було, посміхаєшся, читаєш коменти. бачиш знайоме ім;я, клацаєш і думаєш "цікаво, а що вона, де? ще пише?"
останній запис травневий. значить пише. радієш.
читаєш, читаєш і розумієш, що вона не просто пише, а пише твоїми словами твої ж думки!
ну от як таке може бути, як? а ось так. і воно й дивно, і до болю приємно і в одночас якось моторошно.
таке собі "обыкновенное чудо"...
привіт, Стасю! :)
Reply
я там свій мейл написала та про плани/подорожі
Reply
Leave a comment