таке буває )
Сонце світило яскраво - наче як два сонця одночасно.
Він з легкістю долав кілометрові відстані, сміявся сам собі від ідей, що його відвідували, удавано злився, дистанційно “погрожував пальчиком”, що його так довго не попереджали і, зрештою, прощав, - а що йому ще залишалось, раз його робота серед людей виявилась такою важливою, а іспити, нарешті, завершились.
По дорозі від Міки замість маршрутки ходив знайомими маршрутами: Березняки-Набережна-Осокорки і не впізнавав людей - все навколо так яскраво помінялось, за винятком будівель. Проходив, попереду йшли гарні люди у гарних платтях, закохані пари, іноді тримались за ручку. Звертав у зелені закутки, ходив по битому синьому склі, здавалось, конс’єржки, що весь час сиділи товсті і похмурі (жир - зайва енергія), спалилися на пару десятків кілограм - сиділи і не помічали чи робили вигляд, що нічого не змінилось, так завжди було, а проте трохи в задумі - як часто було, коли він ходив до Міки: «От цей от, знову прийшов, по собакам, воно тобі треба?».
І древні наномеанізми, ельфи, динозаври на умі. Щось сталося з цією історією, раз результат отакий.
І сестра наче похуділа,- мовби він раніше не помічав, і мати займається вправами для похудіння (займалась й раніше), і пачка пакетиків з-під чаю для похудіння на першому місці,- удома, приходить, все як наче в маренні спочатку,- предмети попадаються «значущі» мовби яка барабашка підкидує - це сетра грається а, може, й її зкеровує якийсь «вконтакт» - останнім часом стала багато сидіти в соціальних мережах, де відкрилося стільки позитиву й дотепних фраз, й дотепних ігор, які він раніше не помічав - наче “запустили” якраз недавно, співпало до цієї пори.
Удома, - він почував,- наче теж щось змінилось, по-іншому стало сприйматись, тому його тянуло на вулицю - хотілось поскоріше кудись “прийти” і з кимось,- у випадковому бродінні,- зустрітися, - раз чарівливий стан і “вконтакт” був тепер уже й вдома. Було нестерпне оце «навчання» через телевізор (де йому особливо до вподоби був в цей час кліп Леді Гаги “You and I”), де він все уже знав і тільки спостерегав, і надибання на веб-сторінки та дотепне відео комп’ютерноъ гри з озвучкою радянських кінофільмів - щось цьому йому бачилось паралельне і до себе самого. Все надибувалось практично випадково, завдяки помилці чи недодруківці запиту у пошуковій системі чи паралельно «рекомендовано» у ньому, - позитивне, значуще, відмінне від того контенту, що він раніше знав, і створене у 2009-2010 роки, а зараз мовби навмисне “запущене”, щоб створити накопичувальний духовний ефект. Він пропускав це все мимо себе (лише пізніше здогадався десь відмітити в себе на сторінці), а блогах і стрічці новин від друзів помічав що щось надзвичайне час від часу твориться й у них, хоча в когось - значущі пригоди чи щасливий випадок, коли життя було на волосинці, хтсь спостергігав автоаварію мажорів і виклав думки щодо цього - взагалі, багато хто поїхав на відпочинок, у Крим; хтось зламав обидві руки, і тепер собак допомагали гуляти друзі - не всі ще зрозуміли щось відбулися глобальні зміни навколо, але яскравим життя було уже зараз і те, що траплялося - невипадковим.
Tags: синхронізаціяОригинал взят у ekramarenko в post
Сегодня на пляже творилось что-то не то - люди были інакші, не такие как всегда. Все такие культурные и воспитанные - так не бывает.
Какая-то малявка лет пяти забежала на мелководье и кричала "папочка! Любимый папочка!" А папа, который был на глубине, нырнул, проплыл несколько метров под водой, вынырнул прям возле дочки и подхватил ее на руки. А дочка визжала от восторга :)
Двое мальчишек лет десяти что-то степенно обсуждали ... без мата! Стояли и культурно разговаривали. И взрослых рядом не было.
Группа взрослых о чем-то веселилась и кто-то из компании сказал "ну ви прям як "Тріо Мареничів!"
Малявка лет трех весело плескалась в воде вместе мамой - держась за руки, становилась ногами маме на колени и плюхалась в воду. Но даже не в этом дело. Какие-то сегодня люди были человеческие. Приятные.
И музыка была культурная - никаких тебе "Русского радио", "Шансона" и блатоты. Сначала была "Some day", а потом еще что-то про Мертвое море. Остальное не уловила, но тоже из приличного. Может я где-то случайно заехала в портал и попала в параллельную реальность?
Він з легкістю долав кілометрові відстані, сміявся сам собі від ідей, що його відвідували, удавано злився, дистанційно “погрожував пальчиком”, що його так довго не попереджали і, зрештою, прощав, - а що йому ще залишалось, раз його робота серед людей виявилась такою важливою, а іспити, нарешті, завершились.
По дорозі від Міки замість маршрутки ходив знайомими маршрутами: Березняки-Набережна-Осокорки і не впізнавав людей - все навколо так яскраво помінялось, за винятком будівель. Проходив, попереду йшли гарні люди у гарних платтях, закохані пари, іноді тримались за ручку. Звертав у зелені закутки, ходив по битому синьому склі, здавалось, конс’єржки, що весь час сиділи товсті і похмурі (жир - зайва енергія), спалилися на пару десятків кілограм - сиділи і не помічали чи робили вигляд, що нічого не змінилось, так завжди було, а проте трохи в задумі - як часто було, коли він ходив до Міки: «От цей от, знову прийшов, по собакам, воно тобі треба?».
І древні наномеанізми, ельфи, динозаври на умі. Щось сталося з цією історією, раз результат отакий.
І сестра наче похуділа,- мовби він раніше не помічав, і мати займається вправами для похудіння (займалась й раніше), і пачка пакетиків з-під чаю для похудіння на першому місці,- удома, приходить, все як наче в маренні спочатку,- предмети попадаються «значущі» мовби яка барабашка підкидує - це сетра грається а, може, й її зкеровує якийсь «вконтакт» - останнім часом стала багато сидіти в соціальних мережах, де відкрилося стільки позитиву й дотепних фраз, й дотепних ігор, які він раніше не помічав - наче “запустили” якраз недавно, співпало до цієї пори.
Удома, - він почував,- наче теж щось змінилось, по-іншому стало сприйматись, тому його тянуло на вулицю - хотілось поскоріше кудись “прийти” і з кимось,- у випадковому бродінні,- зустрітися, - раз чарівливий стан і “вконтакт” був тепер уже й вдома. Було нестерпне оце «навчання» через телевізор (де йому особливо до вподоби був в цей час кліп Леді Гаги “You and I”), де він все уже знав і тільки спостерегав, і надибання на веб-сторінки та дотепне відео комп’ютерноъ гри з озвучкою радянських кінофільмів - щось цьому йому бачилось паралельне і до себе самого. Все надибувалось практично випадково, завдяки помилці чи недодруківці запиту у пошуковій системі чи паралельно «рекомендовано» у ньому, - позитивне, значуще, відмінне від того контенту, що він раніше знав, і створене у 2009-2010 роки, а зараз мовби навмисне “запущене”, щоб створити накопичувальний духовний ефект. Він пропускав це все мимо себе (лише пізніше здогадався десь відмітити в себе на сторінці), а блогах і стрічці новин від друзів помічав що щось надзвичайне час від часу твориться й у них, хоча в когось - значущі пригоди чи щасливий випадок, коли життя було на волосинці, хтсь спостергігав автоаварію мажорів і виклав думки щодо цього - взагалі, багато хто поїхав на відпочинок, у Крим; хтось зламав обидві руки, і тепер собак допомагали гуляти друзі - не всі ще зрозуміли щось відбулися глобальні зміни навколо, але яскравим життя було уже зараз і те, що траплялося - невипадковим.
Tags: синхронізаціяОригинал взят у ekramarenko в post
Сегодня на пляже творилось что-то не то - люди были інакші, не такие как всегда. Все такие культурные и воспитанные - так не бывает.
Какая-то малявка лет пяти забежала на мелководье и кричала "папочка! Любимый папочка!" А папа, который был на глубине, нырнул, проплыл несколько метров под водой, вынырнул прям возле дочки и подхватил ее на руки. А дочка визжала от восторга :)
Двое мальчишек лет десяти что-то степенно обсуждали ... без мата! Стояли и культурно разговаривали. И взрослых рядом не было.
Группа взрослых о чем-то веселилась и кто-то из компании сказал "ну ви прям як "Тріо Мареничів!"
Малявка лет трех весело плескалась в воде вместе мамой - держась за руки, становилась ногами маме на колени и плюхалась в воду. Но даже не в этом дело. Какие-то сегодня люди были человеческие. Приятные.
И музыка была культурная - никаких тебе "Русского радио", "Шансона" и блатоты. Сначала была "Some day", а потом еще что-то про Мертвое море. Остальное не уловила, но тоже из приличного. Может я где-то случайно заехала в портал и попала в параллельную реальность?