(no subject)
Дитячі спогади, ось цим навіяні.
Ще за радянських часів був я якось влітку в дитячому санаторії на морі. В палаті хлопчиків нас було десь так вісім чи дев'ять осіб, всі у віці 13-15 років. Серед них один хлопець з Харкова (це я), інші, наприклад, з Черкас, звідкісь з-під Вінниці, з Курської області (він був у нас єдиний з Росії), ну а також був один з Донецька, один зі Жданова (теперішній Маріуполь), і один з Дрогобича, звали його Орест.
Про нього окремо. Цей Орест говорив до всіх, звичайний факт, українською, бо мову міжнаціонального спілкування знав поганенько. Ті двоє з Донбасу дуже його незлюбили, можливо за мову, можливо за юначу самостійність і дорослість, називали його бандерою і таке інше, взагалі вели себе по відношенню до нього дуже істерично. Тоді, дитиною, я ніяк не міг зрозуміти чого вони до нього весь час верещать, а зараз, вже дорослим, я не можу зрозуміти звідки таке відношення в цих дітей взялося, невже їх хтось тому навчив.
Що цікаво, росіянин, той з-під Курська, з Орестом трохи подружився, вони час від часу про щось розмовляли, один російською, а інший українською, і завжди могли порозумітися.
Ще за радянських часів був я якось влітку в дитячому санаторії на морі. В палаті хлопчиків нас було десь так вісім чи дев'ять осіб, всі у віці 13-15 років. Серед них один хлопець з Харкова (це я), інші, наприклад, з Черкас, звідкісь з-під Вінниці, з Курської області (він був у нас єдиний з Росії), ну а також був один з Донецька, один зі Жданова (теперішній Маріуполь), і один з Дрогобича, звали його Орест.
Про нього окремо. Цей Орест говорив до всіх, звичайний факт, українською, бо мову міжнаціонального спілкування знав поганенько. Ті двоє з Донбасу дуже його незлюбили, можливо за мову, можливо за юначу самостійність і дорослість, називали його бандерою і таке інше, взагалі вели себе по відношенню до нього дуже істерично. Тоді, дитиною, я ніяк не міг зрозуміти чого вони до нього весь час верещать, а зараз, вже дорослим, я не можу зрозуміти звідки таке відношення в цих дітей взялося, невже їх хтось тому навчив.
Що цікаво, росіянин, той з-під Курська, з Орестом трохи подружився, вони час від часу про щось розмовляли, один російською, а інший українською, і завжди могли порозумітися.