Угорщина. Буда і Пешт
- А мене сфотографуй так, ну так.., щоб було видно Парламент! - благально канючить якась дівчина.
А онде з незрозумілим белькотанням і мигами товчуться двоє китайців - теж, певно, намагаються зробити те саме.
Довкола дивні люди із захопленими обличчями, обвішані відеокамерами, двома, а то й трьома фотоапаратами, які без угаву клацають ними і активно нишпорять у невеличких картах міста. Окрема нація - туристи. Їх тут стільки, що місцевих мешканців за відео-фотоапаратним мурашником майже непомітно. Віртуальне видовище! Так сьогодні виглядає одна з європейських столиць.
Будапешт. Воно й не дивно, адже не тільки окремі будинки, а й цілі унікальні архітектурні квартали міста, центр з мостами через Дунай з 1989 р. визнані частиною світової спадщини ЮНЕСКО.
Досьє на Будапешт
Про те, що Будапешт утворюють два міста, розташовані по обидва боки Дунаю - старовинний Буда і торговий Пешт, напевно, відомо всім.
Тому було своєрідним відкриттям дізнатися, що насправді й відносно недавно, лише 1873 р., в одне місто об’єднали три: Пешт, Буду і Обуду.
Саме на території Обуди на початку I-го ст. до створення сучасної «перлини Дунаю» долучилися всюдисущі римляни. Там вони заклали місто Аквінкум (тобто «багато води», на цій території є понад 120 гарячих джерел). У 896 р. сюди прийшли мадяри, створивши власну державу під проводом короля Святого Іштвана (його ім’я дуже шанують і нині). А з 1541 р. на 150 років тут запанувала Османська імперія. Саме туркам місто завдячує багатьма купальнями, побудованими на термальних джерелах. У 1686 р. панування османів змінило правління Габсбургів, далі з 1867 р. - Австро-Угорська імперія. Тому в Будапешті химерно сплелися архітектурні шедеври різних епох і стилів, що часом просто вражає.
Побродимо? Буда
...Ранок. У підземному переході оригінально оформленому репродукціями Будапешта і новими фото міста нам, як туристам, просто віртуозно зіграли чудовий мікс з угорських мелодій. Гарний настрій забезпечено! Повне занурення у національне.
Не намагайтесь завоювати Будапешт так би мовити «сходу». Головне - власні пріоритети. Найвизначніші будапештські красоти можна умовно поділити на дві основні частини: центр міста по обох берегах Дунаю і дещо віддалік частина Пешта - площа Героїв з міським парком.
Як і в будь-якому західному місті, варто почати з його серця - королівського палацу.
Він пафосно здіймається на правому крутому будайському березі. Вхід прикрашає птах Турул, що захищав племена, які прийшли на землі сучасної Угорщини.
Будайську фортецю закладено ще 1241 р. після турецьких набігів. Далі, як це часто траплялося, її кілька разів руйнували- відбудовували. І тільки наприкінці ХІХ ст. палац прибрав сьогоднішньої форми.
Це справжнє місто з численними дворами і двориками, клумбами (квітковий візерунок щомісяця обов’язково змінюють), пам’ятниками, фонтанами, резиденцією Президента Республіки, в якому, як і годиться місту, ведуться і свої розкопки (виявлено залишки середньовічного замку).
- Сідайте, сідайте, - заохочує гід туристів. А тих і не треба двічі припрошувати - утомлені спекою вмить обліпили фонтан (навіть без води в ньому).
- От якось убив король на полюванні оленя, - розповідає гід, ховаючись від сонця під парасольку (найприкметнішу ознаку будапештських екскурсоводів) і вказуючи на фонтан, створений за сюжетом реального художнього твору.
- І маленьке оленятко залишилося самотнє. А бідна дівчина Ілонка, що випадково опинилася в тамтешньому лісі, прихистила його. Короля це зворушило, і він запросив Ілонку до палацу. На своє горе дівчина у просто вбраному чоловікові не впізнала короля. І коли опинилася у пишному палаці - зрозуміла, що це не її доля. Заливаючись гіркими сльозами, пішла вона геть.
Усі персонажі фонтану справді розміщено за ієрархією: король на вершині, внизу слуги, а Ілонка - як і належить бідноті, навіть нижче королівських псів.
Гарний палац не тільки зовні. У його будівлях - музей історії Будапешта, Національна галерея та Національна бібліотека ім. Сєчені.
Саме з тераси королівського палацу відкриваються чудові панорами на лівий рівнинний пештський берег, на численні мости (2 з яких залізничні, 7 - автомобільні). І звісно ж на Ланцюговий міст - перший міст через Дунай, який у 1849 р. остаточно зв’язав Буду і Пешт (західну і східну частини країни).
Зводився 10 років за ініціативи Іштвана Сєчені - видатного реформатора. Кінці ланцюгів, що пронизують ворота-арки, закріплено на березі під землею у спеціальних приміщеннях. Тепер це один з найпопулярніших символів Будапешта.
Обабіч на будайському боці - гора Геллерт (140 м над Дунаєм). На вершині є укріплення Цитаделі, монумент Свободи і пам’ятник самому єпископу Геллерту. За легендаю, у 1046 р. його скинули з гори повстанці-язичники за проповідування християнства.
Однак враження подвояться - пройдіть-но лишень хвилин п’ять від палацу до площі Святої Трійці. Раптово назустріч виринає легкий білий Собор Богородиці, або Матяша, ХІІІ ст. Навіть крізь риштування (собор саме на реставрації) вловлюється його краса.
Саме тут коронували кількох угорських королів. Завдяки прекрасній акустиці та органу під його склепінням давали концерти Ференц Ліст і Золтан Кодай. Коло нього справжній ажіотаж! Кілька черниць із туристичної групи, хвацько орудуючи мобільними, бодай у такий спосіб залишають собор «на пам’ять».
Будівлю дуже доречно обрамлюють башти Рибальського бастіону, 1895 р. Такі ж світлі, ніби пісочний замок, вони чудово-гармонійно зливаються із собором.
А звідкіля раптом серед загального пафосу така простенька назва? У часи середньовіччя тут був рибальський базар. Тож рибалки захищали цю частину міських мурів, звідки і донині погляд летить безкінечно далеко.
А ще на Рибальському бастіоні вразив у саме серце невеликий макет самої площі. Ніби нічого особливого, але поруч тексти, зроблені шрифтом Брайля. Макет для сліпих! Для тих, хто, обмацавши форми і шрифт, таким чином «побачить» довколишню красу і «прочитає» про неї...
Посередині просторої площі - монумент Святої Трійці, як пам’ять про жертви епідемії чуми 1713 р.
Перші ознаки спеки і втоми даються взнаки? Віддалік чекають ефектні екіпажі з кіньми. Зручно вмощуйтеся - і вперед на прогулянку!
Вузенькими вуличками, повз готель «Хілтон», який збудовано на залишках історичних будівель, до майдану Віденських воріт - розкішного палацу в неороманському стилі (нині Державний архів).
А романтика вуличок Фортечної гори з будиночками ХІІІ-ХVI ст.!
М-м-м... Солодко мліє серце...
Погуляємо? Пешт
З Фортечної гори старого Буди можна не просто зійти, а з’їхати на фунікулері. Другий у світі, він збудований 1870 р. із застосуванням найпрогресивніших технологій того часу. Якщо з вами діти - вони будуть у захваті!
Далі повз химерний пам’ятник «0» (звідси починають вимірювати всі відстані в Угорщині)...
...через вже згадуваний Ланцюговий міст потрапляємо до Пешта.
Цього літа через сильні дощі Дунай вийшов з берегів, затопивши причали, найближчі дороги і кафе.
Кілька хлопців, покидавши велосипеди, фотографуються коло затоплених знаків і лавочок. На жаль, зараз «голубой Дунай» важко назвати таким (як і чимало європейських річок). У ньому не купаються. Тож з позитивом подумалося про заповнені влітку київські пляжі на Дніпрі.
...Коли Ланцюговий міст один з найпопулярніших символів Будапешта… То лице міста на всіх листівках, рекламах і стіках на холодильниках? Звісно Парламент! З висоти будайських пагорбів він особливо ефектно здіймається легкими шпилями. Кажуть, що чимось скидається на англійський.
«Я не хотів створювати новий стиль для нового Парламенту», - говорив Штейндл Імре, переможець конкурсу на будівництво Парламенту в 1880 р. Справді класичні лінії неоготики поєднані з бароковими елементами, турецькими банями, візантійським та венеціанським оздобленням. Будівлю прикрашає 365 веж (за кількістю днів року), а загальна довжина всіх сходів 20 км. Унікальна вентиляційна система Парламенту - 20 градусів і влітку, і взимку в усьому приміщенні. Не зважаючи на те, що тут проводять засідання Національних зборів, туристам не відмовляють в екскурсії. Таку велич не можна тримати за сімома замками!
Обабіч Парламенту - невеличкий монумент на честь революції 1956 р., безжально роздавленої радянськими танками. Напроти - етнографічний музей, колишній Палац правосуддя.
А далі просто очі розбігаються! Ось Угорська академія наук, далі велична базиліка Святого Іштвана. А білий легкий міст Ержебет! До 1926 р. він посідав перше місце у світі, як найдовший підвісний міст.
Столітню набережну Пешта прикрашають численні сучасні готелі (один з найрозкішніших - колишній палац Грешем), купки студентів-художників, яких вивели на етюди (аякже - є що малювати!), а ще... по-простому «людяні» пам’ятники. О, це взагалі окрема тема для вражень!
«Залізна» мить життя зупиняється навіть у тутешньому метро.
Ні, звісно, пафосно-величні пам’ятники попередніх століть прикрашають місто теж. Вони «сидять», «стоять», «їдуть» чи «гарцюють на конях».
А от радянський період просто «випав» із життя. Усе просто. Пам’ятники-«комуністи» дбайливо зібрали у своєрідний музей - Парк статуй. Ленін, Маркс, Енгельс, радянський солдат і Димитрович і т. д. мають і далі незмінну популярність!
Також вражає найбільша в Європі синагога, створена в мавританському стилі: з башточками, чорними банями та оздоблена золотом. А оперний театр! А художній музей із зелено-жовтою черепицею на вежах, що просто скидається на казковий палац.
... Утім у полудневу спеку варто вчасно згадати, що кухня - це теж частина будь-якої культури, без неї країну годі збагнути.
«Громадське харчування»
- Угорська кухня - відверта спокуса, - зручно вмощуємося і розгортаємо меню, яке подала усміхнена офіціантка.
Страви дуже смачні і досить калорійні. Якщо супи, то густі, дуже густі й дуже-дуже густі. Один з найпопулярніших - гуляшевий. Гуляш як такий, хіба що трішки рідший. Шматки ніжного м’яса, присмачені паприкою, дуже апетитно пахнуть. Будьте обережні, після такого супчика може не залишитися місця «на друге».
Взагалі чимало найрізноманітніших страв з різного м’яса - смаженого, вареного, пареного, тушкованого і запеченого. А ще своєрідний культ - перець.
Якщо офіціант подасть малесеньку баночку, наповнену червоним (суміш перцю), і порадить взяти «ну ледь на кінчику ложки» - послухайте місцевих:). А краще - візьміть ще менше. Сказати, що страва гостра - нічого не сказати! Ви вегетаріанець? Тут теж є, що спробувати: популярні будь-які млинці, локшина (за особливим рецептом), лечо, з кондитерських виробів - рулети. І звісно, токайські вина - їх варто спробувати однозначно!
Залишайтесь! Погуляємо Будапештом далі - площа Героїв, купальні, океанаріум!
Подорож: Україна-Угорщина-Хорватія
Україна. Вечір у маленькій Угорщині