Так трапилось, що мені я став донором для конкретних осіб. Перший раз, здаючи цілком кров, я майже не відчув дискомфорту. А от вже здаючи тромбоцити, мені стало не добре.
Я був здивований такою реакцією, адже при цій процедурі відбираються лише тромби і їх об’єм компенсується, тому падіння тиску не повинно було бути. Я списав цей випадок на те, що здача крові була після новорічних свят та і донька не давала спати, тому я був втомлений і тому так відреагував.
Так як мої тромбоцити не визивали алергії та я постійно фактично на місці, мене тримали на екстрений випадок. Тож у другий захід мені здавати кров не прийшлось - у дитини відновивсь рівень тромбоцитів сам.
І ось на сьогодні мене викликали. Але коли я прийшов, лікарі відмовились брати в мене тромбоцити, бо, виявляється, тоді у мене була реакція на коагулянт, який вливають під час цього процесу, що б не згорталась кров. І з кожним наступним разом така реакція може бути складнішою, аж до анафілактичного шоку. В деяких випадках він призводить до смерті. Тому вони ризикувати не будуть.
Вийшовши з лікарні, спочатку я відчув розчарування - не зміг допомогти. Але потім у мене виникло обурення - ЧОМУ нам тоді не сказали про таку реакцію мого організму. Адже така непоінформованість загрожувала життю двох людей:
- дитини - розраховуючи на мене мати могла не мати запасного донора на той час
- мені - не знаючи, що в мене така реакція, я міг би піти здвати тромбоцити у іншу установу і отримати той анафілактичний шок (до речі, до мене звертались інші батьки, а я відмовлявсь, бо був вже зарезервованим)
В мене виникло ще одне питання, чому донорів не провіряють на реакцію на коагулянти? Адже це може коштувати життя. Перед операціями проводять же тестування на знеболюючі.