Дуже цікаве інтрев'ю. І з боку оповідача і журналіста. :)
"А ви пригадайте мітинги 1989-1991 років! Які вибухові слова лунали, яка ясна віра летіла в небо… Де вони? Куди поділися? Де наші Наливайки, Богуни, Залізняки? "
Та де - смикаються і бігають від одного протесту до іншого.. від одного мітингу до іншого, зі всіх боків клюють так що мусять люди фактично жити на тих протестах. І віра досі летить в небо.. інакше б не смикалися вже навіть.
так, віра є. Вчора на акції під офісом Ахметова спостерігала за киянами. Хороші, інтелігентні обличчя. Якийсь темношкірий студент ішов мимо, дивиться, люди посміхаються. Питає: что происходит? - Та, - кажу, - Андріївський знищують, протестуєм!) - А мнє можна? - Можна!
Таки недурні люди анекдот про "сідай, синку, я й так бачу, що ти не москаль" придумали :)
І люди - просто золоті.. що прийшли, що відстояли. шкода лише що не з кожної роботи можна відпроситися.. а більшість акцій протесту - в будні а не у вихідні.
подивимося, чи справді відстояли. Ми з подругою в студентські роки 3 роки на Андріївському жили, вчора спустились узвозом, - очам своїм не повірили - ніби після бомбардування :)
Складно то все... Вся ця ностальгія по рівноправності біди - трохи мене лякає, якщо відверто казати. Я розумію - моя молодість прийшлась на застійні роки, і - за давністю - все здається таким милим... тільки назад туди не хочеться.
І від цього теж... і від старості... і взагалі, коли ми були молодшими, вода була мокріша, а травичка зеленіша. (Я до України зараз їду, як на чужину, - все незнайоме та інше. Але точно не гірше, ніж за мого часу.)
Comments 11
І з боку оповідача і журналіста. :)
"А ви пригадайте мітинги 1989-1991 років! Які вибухові слова лунали, яка ясна віра летіла в небо… Де вони? Куди поділися? Де наші Наливайки, Богуни, Залізняки? "
Та де - смикаються і бігають від одного протесту до іншого.. від одного мітингу до іншого, зі всіх боків клюють так що мусять люди фактично жити на тих протестах.
І віра досі летить в небо.. інакше б не смикалися вже навіть.
Reply
Вчора на акції під офісом Ахметова спостерігала за киянами. Хороші, інтелігентні обличчя.
Якийсь темношкірий студент ішов мимо, дивиться, люди посміхаються. Питає: что происходит?
- Та, - кажу, - Андріївський знищують, протестуєм!)
- А мнє можна?
- Можна!
Таки недурні люди анекдот про "сідай, синку, я й так бачу, що ти не москаль" придумали :)
Reply
І люди - просто золоті.. що прийшли, що відстояли.
шкода лише що не з кожної роботи можна відпроситися.. а більшість акцій протесту - в будні а не у вихідні.
Reply
Ми з подругою в студентські роки 3 роки на Андріївському жили, вчора спустились узвозом, - очам своїм не повірили - ніби після бомбардування :)
Reply
Reply
:)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment