Грузія. Частина 4. Кілометровий спуск і підйом

[svitzaochi]

Хоч надворі і майже літо(початок вересня), тільки-но сонце ховалось за гори, ставало холодно. До того, що сидиш у шортах-футболці, пєш пиво.. і тут за хвилину вже натягуєш на себе весь одяг і цього мало. Вночі на тенті і траві конденсувався іній. Тому гірську частину подорожі трохи урізали(у планах було ще й місто-фортеця Шатілі). Отож,  почали спускатись в сторону теплої Кахетії, де тепло, хурма. кавуни, персики, гранати ростуть вздовж дороги і саме почався збір урожаю винограду:)


з Джути до Сіоні був мабуть, найдрайвовіший відрізок веломаршруту: весь час вниз, грунтовка дозволяла набирати швидкість, навколо - чарівні краєвиди




сигнальна вежа: в горах діяв такий спосіб сповіщення про небезпеку. по долині річок, де жили люди, будувались вежі, що мали запас смоли. Ну і в разі небезпеки, вартові запалювали смолу, передаючи сигнал небезпеки далі. одна з таких веж:


село на схилі гори:


косовиця


виїжджаємо на дорогу:


вітер, що так приємно підганяв на спуску, на підйомі на Крестовий перевал дув в обличчя стіною. Їхали як по глибокому піску.


але Кахетія гріла серце, тож їхали)


взагалі, Військова Грузинська дорога має досить хороше покриття, крім самого перевалу. тут гравій і грунт
перевал, здоланий не на бусі ,а крутінням педалей - потрійна радість


Тепер - швидкісний спуск, скидаємо майже 1000 метрів висоти






серпантин:


ночували вже в теплі)


вночі снилося море.. далі буде