текст - ніби лист від друга який поселився в далекому гірському монастирі десь в Тибеті, і заново відкриває справжні радощі життя які ми так легко забули в вогнях великих міст…
не раз відзначав - виїзжаєш з дому в гори якийсь насобачений від цього українського життя, а там від споглядання за станом неба, якого кольору хмари , від запаху вітру зявляється почуття "умиротворенности", любові до цього світу.... цілком розділяю твою філософію!
Comments 14
Я також намагаюся - але виходжу з роботи вже темно,
світанок проїжджаю мимо в транспорті на роботу. Тішу себе що все так не буде.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
дякую!
Reply
Reply
дякую!
Reply
Reply
Reply
а я їх просипаю у своєму теплому ліжку і щасливий від того не менше))
Reply
дякую!
Reply
Leave a comment