Я так довго не хотіла з цим погоджуватися...

[tak_ce_ja]

***
чоловіки моєї країни
не мутанти і не збоченці
це продукти вторинної переробки
амінокислот
це все що зосталося нації
яка любить і цінує своїх героїв
котигорошків та юнаків
зі щелепами як у пітбулів...

чоловіки моєї країни
сякаються просто в руку
бо рука найзручніший орган
для такої важливої справи
бо інших важливих справ
вони зазвичай не мають
чоловіки моєї

Comments

[ridna]

все це дуже відносно, Ірино. як увесь цей світ, не лиш чоловіки.

[tak_ce_ja]

так, відносно. і не лише чоловіки - абсолютна згода. але нині мені цей вірш актуальний. (((((

[ridna]

ну, ти ж - сильна жінка. і син в тебе - прегарний!..
гадаю, ці два факти нівелюють актуальність цього вірша.
:)

[tak_ce_ja]

я - не сильна жінка, а звичайна жінка. і не хочу бути сильною, і взагалі... ))))
А щодо сина - так, він прегарний, проте ВЖЕ добряче переляканий і травмований. І я дуже боюся, що з нього, внаслідок усього, виросте мамин синочок - бо нині малий робить усе можливе, щоб тільки догодити мені, щоб тільки мене не розсердити, щоб - як наслідок - я також від нього не пішла.
А батько поводяться достоту як герой вірша Бондаря.

[sharhovska_ol]

Зазвичай наша країна - це те, з чого нам не стачає сил - бажання - можливості виборсатися, або ж воно нас влаштовує:) це - не об"єктивна реальність.

чоловіки моєї країни недостатньо наполегливі, аби робити щось усупереч обставинам. але вони досить сильні, порядні й небанальні, аби вигадувати якісь класні штуки у заданих умовах. часом мені від того тоскно, бо я виявляюся чимсь, що вимагає більше зусиль.

йдеться не про всіх, кого я кохала, навпаки - про тих, хто довкола мене зараз, у різних стосунках.

[tak_ce_ja]

щодо першого твердження, Оленко, цілком згідна. Я ще кажу: "Ми маємо те, на що заслуговуємо", щоправда, іноді додаю: "Але до чого тут я?"

щодо другого - я останнім часом спостерігаю надто багато чоловіків, описаних Бондарем, і мені стає просто страшно. чесно. а кульмінація - моя нинішня жизнєна ситуація. ну її...

і особлива туга огортає, коли думаю, що - невже не помиляюся? я хочу помилитися. ((((((((

[archervarius]

Це здогадка давня, але не іржава,
Її промовляти пручається рот:
В нас гарна країна й паскудна держава,
В нас люди хороші й кепський народ.

Але ми собі відповісти повинні,
Чи хочемо ми, чи стерпимо ми -
Хорошу державу в поганій країні,
Хороший народ зі злими людьми?

О.Ірванець

[sestra_yuliya]

З Дниною!Здоров"я,натхнення, тепла рідних і близьких!