Вчора мене дуже потішили на OpenSpace, де виставили одразу два матеріали про кубинську мисткиню Таню Бругеру. Нижче, як на мене, найкраща її робота Тягар Вини (1997). Насолоджуйтесь і ви:
"Бругера таким шокирующим образом выразила, как, по ее мнению, чувствует себя художник на социалистической Кубе". - ще й такий сумнівний коментар( прікол в тому, що, якщо в соціальному просторі відбувається щось цілком зрозуміле, то ніхто його не помічає, тобто нічого не відбувається. перформанс в цьому сенсі завжди виходить за обивательське зрозуміле, щоб символічно освоїти нові регіони сущого, чи тіпа того.
мені просто особливо припав до душі радикальний історизм цього акту, таке радикальне вживання в історію.
а взагалі мої батьки з села і мені суто естетично близькі речі, коли люди собі у вагіну картоплю запихають чи землю їдать)
Comments 3
Reply
прікол в тому, що, якщо в соціальному просторі відбувається щось цілком зрозуміле, то ніхто його не помічає, тобто нічого не відбувається. перформанс в цьому сенсі завжди виходить за обивательське зрозуміле, щоб символічно освоїти нові регіони сущого, чи тіпа того.
мені просто особливо припав до душі радикальний історизм цього акту, таке радикальне вживання в історію.
а взагалі мої батьки з села і мені суто естетично близькі речі, коли люди собі у вагіну картоплю запихають чи землю їдать)
Reply
Reply
Leave a comment