поки країна дуріла від діянь нової влади, мої дні тихо й мирно проходили у затишному передмісті Мюнхена, там де, гори наступають з усіх сторін, чітко віддзеркалються у широкому озері, всі вітаються Grüß Gott, а у магазинах ніколи не буває похмурих продавців.
Шлірзее - невеличке містечко за годину їзди до Мюнхена. рівно півроку тому я там була на етнічному фестивалі Український тиждень разом зі Гуляйгородом і Хореєю козацькою. баварський край прийняв нас тоді настільки гостинно, що ми швидко здружилися сімями. про Шлірзее я мріяла всю зиму - буває так: благодатна місцевість, хороші люди, душа, спрагла краси - і ти вже не можеш забути те, чого ніколи не було)
і ось я знову тут. високо в горах ще лежить сніг.
та й погода внизу була не надто весняна. тільки повилазили перші квіти,
,
як після сонячного дня настає похмурий із мокрим снігом та градом.
це озеро Шлірзее, глибина - 777
і казкові будинки (неймовірно, з якою любовю люди ставлять до свого й сусідського обійстя)
а це памятник - у сусідньому містечку - загиблим воїнам у двох війнах - першій і другій світовій. без будь-яких політичних спекуляцій...
у Німеччині Великдень відзначають двома додатковими вихідними: у Страсну Пятницю і у понеділок. за кілька днів магазини й будинки прикрашають квітами (один із квіткових магазинчиків)
і великодніми композиціями: переважно гілочки у вазі, на які чіпляють розмалювані яйця.
і, звісно, великодній заєць - Osterhase
у цей час у Мюнхені великодні зайці, які роздають малечі солодощі, працюють у метро і в магазинах
на Великдень у Баварії вітаються Frohe Ostern!, тобто Гарного Великодня! рано-вранці як і нас йдуть до церкви (я проспала і мене не взяли((((), там святять кошик із випічкою, яйцями і ще якимись ковбасками. а потім приймають вдома гостей. мені було цікаво, що діти у цей день шукають всюди яйця від зайчика, які перед тим ховають батьки. так виглядає великодній набір, подарований сусідкою Розі
у музеї олімпійського чемпіона Маркуса Васмаєра у цей час були виставлені великодні яйця, які створював він і його родина. це яйце випалене кислотою
і вирізьблене страусине
а це, нарешті!, мої - сама малювала ;) ми писали їх з Оленкою із Гуляйгорода у музеї Маркуса Васмаєра. німці, що у неділю гуляли по музею, дуже активно цікавилися що це і до чого. одна жіночка особливо довго стояла - виявляєтсья, її тато - зі Львова (Лемберга, як підказувала її мама-німкеня), потрапив у Німеччину під час другої світової війни, але вона української. як не дивно, не знає... тато помер недавно, один раз відвідавши Україну на початку 90-х, тому ця жінка навряд чи вже сюди приїде. хоча наші писанки їй дуже сподобалися)
це вже Мюнхен. вулиця біля університету, де проходили акції на підтримку Помаранчевої революції. тут тусив також мер міста Крістіан Уде, який носив помаранчеву стрічку.
площа неподалік - популярний маршрут туристів, що пролягає в межах огляду королівського палацу Munich Residenz
а ось і частина парку Munich Residenz
цей комплекс перебудовувався і видозмінювався протягом 1385-1918 років, допоки тут була резиденція сімї Віттельсбах, яка правила у Баварії.
тут переплелися ренесанс, рококо і неокласицизм. але до розкоші палацу дожів баварська резиденція не дотягує.
внутрішній дворик в італійському стилі ;)
в іншому крилі палацу розташована виставка скарбів (Schatzkammer). там велика кількість усяких прикрас, корон, дорогоцінних шабель, церковних і столових предметів. ага! при вході на виставку чи в палац видають аудіогід - трубка з аудіозаписом усєї екскурсії. треба тільки підійти до якогось експоната, ввести його номер і трубка все розкаже. в асортименті є німецькомовні, англомовні, іспаномовні і, якщо не помиляюся, італомовні. російських немає - не ту другу мову у нас вводять...
ось найдавніша британська корона - 1370-80
розкішна діадема з діамантами і рубінами (до неї є це сережки, браслети і кольє) - тільки я забула, чия вона була)
Німфенбурзький палац (Schloss Nymphenburg) - барокова памятка архітектури. це була літня резиденція баварських кюрфурстів.
гуси-лебеді, яких у лютому так поетично описували
ledilid
вид із внутрішнього двору. десь за цими вікнами подав свій перший крик король Людвіг ІІ, відомий як друг Вагнера і пристраснйи будівничий казкових замків. до речі, був дуже симпатичний))
всередині на кількадесят га розбитий парк із численними скульптурами і фонтанами.
всі враження від дослідження історії Мюнхена варто запити у Hofbräuhaus - найстарішій мюнхеньській броварні.
якість фото не витримує критики - знаю. але фоно янайкраще передає атмосферу - суцільного гулу, пивних випарень і запаху лебакезе. дізнатися більше про Hofbräuhaus можна тут
http://www.hofbraeuhaus.de/