(no subject)
Люблю ранки. Мені інколи здається, що кожен новий ранок змінює не лише новий день але й життя в цілому. От сьогодні вранці я загубилась.В прямому значенні цього слова.Я сіла на автобус з написом "Міська електричка" і щиро сподівалась потрапити на петрівку за обіцяних сім хвилие.І тут мене повезли...Я проїхала стільки закутків Троєщини,щощо навіть не була впевнена, що я все ще десь там.Потім автобус поїхав кудись в напрямку Дарниці. Я почала біситись , в мене ж перша пара...В районі "Квадрату" ми ще раз повернули в якийсь новий закаулок, і я потрапила в зовсім нове для мене місце.Десь там видно було характерні будівлі райдужного, тут-не то місто, не то вже село.Вразило, що тут ще зовсім не осінь.Ми зупинились, всі вийшли. Я не знала де я, і мені було вже байдуже. Переді мною було чарівне (саме так) озеро, навколо нього пісочок, прямо на ньому дитячий айданчик з качельками. Життя завмерло. Я стала і просто почала глибоко вдихати ранкове повітря. Мене потягло до води, через пісок, на 12-ти сантиметрових підборах. Чхати. Я забула телефон, але в мене був фотоапарат. Я намагалась зробити знімки,але вони просто нічого не варті в порівнянні з тим, що насправді бачили мої очі і що відчувало моє серце. Я повернулась. З дурноватим виглядом почала питати як потрапити на Петрівку.Там поряд мені показали "Міську електричку". Сіла. В мене виявились неймовірно привітні сусіди на наступні 7 хвилин.Коли проїжджали міст мені знову перехопило подих.It was magic! Something unreal... Стільки води, сонечка і неба.Просто казка і я спостерігаю її зсередини!Коли я вийшла з електрички мені здалось, що я справді знову повернулась в інший світ.Цей світ, шумний,зайнятий, квапливий і брудний. А там була така зелена травичка. Я знайшла собі найромантичніше місце в києві на данний момент.Я хочу туди ще. Я повернусь.Вже завтра. Не сама. І буде сніданок, там на пісочку біля качечок, що так мило хлюпаються у чистій озерній водичці.І буде ще один чудовий ранок, ще один день, ще...щастя!
пс. Я бажаю вам не боятись губитись, адже можна раптом натрапити на щось. що було практично під носом, а ми його не бачили.
ппс. аби знаходити нове не обов"язково далеко ходити. маленькі спонтанні подорожі можна влаштовувати собі частіше.мене особисто надихає :) чого і вам бажаю)