Дні...
Гарні дні, не зважаючи на погоду.
Проходять вони тепер в маленькій кімнатці на горищі або в офісі на Пушкінській, переважно за читанням, роботою, роботою, роботою, миттям посуду, чаєм, котами, яблуками і читанням, а потім знову читанням (спасибі кіндлу).
Написала це і подумала: як же схоже на осінь, хоча ще й серпень не закінчився.
Тепер я часто бачу свою бабусю (буває звичайно хочеться тікати від всих цих - піди туди, подай те, але зрештою я рада) і діда. Коли я йду на роботу мені в вікно часто стукає маленька кузина (гарне, таке олдскульне слово), коли ми спимо і залишаємо двері відкритими до нас в гості часто заходять коти, хоча коти заходять не лише коли ми спимо. У нас тепер взагалі котоферма. Дві кішки і четверо котенят. Було. Двоє захворіли і померли, а ми не змогли їм нічим допомогти... Переносили їх в коробочках, поїли молоком, хотіли вже везти кудись до ветеринара, але не встигли. Клятий природний відбір. Сподіваюсь, вони потрапили в свій котячий рай.
Зате одна маленька сіра киця вже підросла і навіть почала йти до рук. Я годую її молоком, кефіром і ковбаскою (поки баба не бачить) і часом ношу по двору, щоб вона поспала в теплі у мене на руках. Ми з мамою назвали її Йожка (зовсім як в тих моїх солодких спогадах), і тому я люблю її ще більше.
Ми їмо багато яблук, бо вони просто всюди. А помідори зриваємо просто на городі. Вони звичайно маленькі і дощові, але ж свої)
А на минулих вихідних ми їздили в замок Радомисль. Відбудований Ольгою Богомолець просто зі смітника. Там навіть є маленький готельчик і кімната для принцеси, і прекрасні віконця,і чарівні квіти, і смачний чай, і райські яблучка, і багато-багато дивовижних домашніх ікон, які (які мені здалось так тісно пов'язані з язичницвом) і взагалі... Гарне місце, їдьте.
Скоро там відкриється ще й папірня в якій можна буде своїми руками зробити папір. Люблю речі і місця, які дозволяють подорожувати в часі.І місця, де просто добре.
Проходять вони тепер в маленькій кімнатці на горищі або в офісі на Пушкінській, переважно за читанням, роботою, роботою, роботою, миттям посуду, чаєм, котами, яблуками і читанням, а потім знову читанням (спасибі кіндлу).
Написала це і подумала: як же схоже на осінь, хоча ще й серпень не закінчився.
Тепер я часто бачу свою бабусю (буває звичайно хочеться тікати від всих цих - піди туди, подай те, але зрештою я рада) і діда. Коли я йду на роботу мені в вікно часто стукає маленька кузина (гарне, таке олдскульне слово), коли ми спимо і залишаємо двері відкритими до нас в гості часто заходять коти, хоча коти заходять не лише коли ми спимо. У нас тепер взагалі котоферма. Дві кішки і четверо котенят. Було. Двоє захворіли і померли, а ми не змогли їм нічим допомогти... Переносили їх в коробочках, поїли молоком, хотіли вже везти кудись до ветеринара, але не встигли. Клятий природний відбір. Сподіваюсь, вони потрапили в свій котячий рай.
Зате одна маленька сіра киця вже підросла і навіть почала йти до рук. Я годую її молоком, кефіром і ковбаскою (поки баба не бачить) і часом ношу по двору, щоб вона поспала в теплі у мене на руках. Ми з мамою назвали її Йожка (зовсім як в тих моїх солодких спогадах), і тому я люблю її ще більше.
Ми їмо багато яблук, бо вони просто всюди. А помідори зриваємо просто на городі. Вони звичайно маленькі і дощові, але ж свої)
А на минулих вихідних ми їздили в замок Радомисль. Відбудований Ольгою Богомолець просто зі смітника. Там навіть є маленький готельчик і кімната для принцеси, і прекрасні віконця,і чарівні квіти, і смачний чай, і райські яблучка, і багато-багато дивовижних домашніх ікон, які (які мені здалось так тісно пов'язані з язичницвом) і взагалі... Гарне місце, їдьте.
Скоро там відкриється ще й папірня в якій можна буде своїми руками зробити папір. Люблю речі і місця, які дозволяють подорожувати в часі.І місця, де просто добре.