Була непогода...

[time_trader]

Вітер, блискавки крізь нічну темряву, шторм посеред ще сплячого міста. Змиває бруд, змітає все, що не має міцного коріння. Як скажений ритм серця, як думки які пролітають коли неспокійна душа. Ранок. Сонячне проміння, грає на поверхні озера, крізь зелені гілки дерев, крізь скло, крізь сон, крізь низку сірих днів. Як посмішка крізь сльози, крізь

Comments

[fattylouie]

сподобалося)стільки світла одразу виринає...

а де подівся вірш, що був тут поряд нещодавно...про ніч?він мені теж подобався...(

[time_trader]

А куди подівся твій коментар на пост який був після нього?

[fattylouie]

ок-ок-ок:)я коментую додому,а вірш повернеться:)

*згадуються фільми де на якомусь вітряному дощовому причалі люди у чорних костюмах обмінюються валізками...*

[time_trader]

а хіба я казав, що хочу обмінятись валізками? Обережно коли додаєш до моїх слів свою інтерпритацію. Хід думок буває різний. Мені не подобалось яким вийшов той вірш... Тому він припинив своє існування