Потяг

[time_trader]

(з циклу життя у місті)

Потяг не сумує. Він рівно похитується з боку у бік, наче хоче щоб всі пасажири заснули. Щоб усі залишили свої проблеми, розчарування, переживання там звідки він їде. Щоб мелодійний стукіт коліс затер гамір міста. За його вікном тепер не вкриті пилом вулиці міста. Він мчить на свободу. Де серед полів він сперечається з

Comments

[fattylouie]

сумом ти наситився, тихому відчаю згодований... а так не можна!
і ще більше так, кажу, не можна, бо й сама хочу застрибнути на той потяг, котрий не підперезують ланцюги та не сковують паски, але якщо ми молоді та радісні віддаватимемося так легко безнадії, дурному цьому лютому, нічого ж інакшого ми й не варті.
у відповідь (якщо напишеш) змусиш мене червоніти, бо ніц же не зрозуміла, але якщо й не тебе, то себе твій потяг мені дозволяє зрозуміти...

нарешті:)