Моршинське літо
Зазвичай людина рідко думає про свій карк чи потилицю - бо й бачить їх вкрай рідко, хіба що у дуже просунутій перукарні. Але інколи ці частини тіла можуть про себе нагадати. Отак і мені трапилося - акурат посеред моршинського літа.
…Того понеділка вже з ночі зарядив дощ і не видно було, щоб збирався перестати. А в кімнаті у нас пусто в сенсі харчів, навіть готівка закінчилася і треба йти до банкомата. Що ж, зібралася я, як уміла, - і побігла на другий кінець міста до Рукавички (там і Приватбанк навпроти). Парасольки ми з собою не взяли і взагалі збиралися з розрахунку на спеку, знайшлася лише вітрівка, яка не зашкодила мені промокнути наскрізь. А ще й у Рукавичці працював кондиціонер, хоча і без нього доволі похолоднішало.
Наступного дня я пробудилася з легким болем у згадуваних раніше частинах тіла, але списала цей біль на незручну подушку. Ще й попросила масажиста добре там розім’яти - бо ж саме вибиралася до Стрия! Чи треба пояснювати, що повернулася звідти (після численних пригод) у ще гіршому стані і з великого розуму вліпила перцевий пластир (куплений у Докторі Ватсоні), слід опіку ще й досі не зійшли остаточно. Під час чергового масажу я ледь не пищала від болю, хоча масажист намагався розминати якомога делікатніше. Ой, як же воно боліло, до западинки під вухом лячно було навіть дотулитися.
Нарешті сяйнула мені світліша думка піти до аптеки, приязна аптекарка, всебічно обдумавши проблему, порадила компрес, здається, «Олфен». Оскільки ж він мокрий, а чипіти під час гарного літнього дня в номері аж ніяк не хотілося, обв’язала я той компрес носовою хустинкою - нічого іншого не було - а хустинку замаскувала купленою в наймоднішому моршинському магазині апашкою. Цю апашку мені ще й зав’язали хитромудрим вузлом, званим «французький бант», отак я й розгулювала: легенька блузка (спека тим часом повернулася), компрес, носовичок, зав’язана французьким бантом апашка. Незабутнє видовище.
На щастя, недарма кажуть, що як лихо найбільше, то Божа поміч найближче. Вже через кілька годин компрес подіяв і я могла безболісно ворушити шиєю. Тоді прийшла СМС-ка, яка радикально підняла мені настрій, наразі не уточнюватиму, лише напишу, що вже тепер «Птахи та інші оповідання» мусять вийти в світ, а, принаймні, я все для цього зробила. То вже назавтра я зважилася навіть вибратися на купіль до озера - і все пройшло успішно.
А все-таки, якби не ця дурна пригода, може, не трапилися б зі мною в Стрию ті пригоди, які мусили-таки припасти мені на долю?
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/402273.html
…Того понеділка вже з ночі зарядив дощ і не видно було, щоб збирався перестати. А в кімнаті у нас пусто в сенсі харчів, навіть готівка закінчилася і треба йти до банкомата. Що ж, зібралася я, як уміла, - і побігла на другий кінець міста до Рукавички (там і Приватбанк навпроти). Парасольки ми з собою не взяли і взагалі збиралися з розрахунку на спеку, знайшлася лише вітрівка, яка не зашкодила мені промокнути наскрізь. А ще й у Рукавичці працював кондиціонер, хоча і без нього доволі похолоднішало.
Наступного дня я пробудилася з легким болем у згадуваних раніше частинах тіла, але списала цей біль на незручну подушку. Ще й попросила масажиста добре там розім’яти - бо ж саме вибиралася до Стрия! Чи треба пояснювати, що повернулася звідти (після численних пригод) у ще гіршому стані і з великого розуму вліпила перцевий пластир (куплений у Докторі Ватсоні), слід опіку ще й досі не зійшли остаточно. Під час чергового масажу я ледь не пищала від болю, хоча масажист намагався розминати якомога делікатніше. Ой, як же воно боліло, до западинки під вухом лячно було навіть дотулитися.
Нарешті сяйнула мені світліша думка піти до аптеки, приязна аптекарка, всебічно обдумавши проблему, порадила компрес, здається, «Олфен». Оскільки ж він мокрий, а чипіти під час гарного літнього дня в номері аж ніяк не хотілося, обв’язала я той компрес носовою хустинкою - нічого іншого не було - а хустинку замаскувала купленою в наймоднішому моршинському магазині апашкою. Цю апашку мені ще й зав’язали хитромудрим вузлом, званим «французький бант», отак я й розгулювала: легенька блузка (спека тим часом повернулася), компрес, носовичок, зав’язана французьким бантом апашка. Незабутнє видовище.
На щастя, недарма кажуть, що як лихо найбільше, то Божа поміч найближче. Вже через кілька годин компрес подіяв і я могла безболісно ворушити шиєю. Тоді прийшла СМС-ка, яка радикально підняла мені настрій, наразі не уточнюватиму, лише напишу, що вже тепер «Птахи та інші оповідання» мусять вийти в світ, а, принаймні, я все для цього зробила. То вже назавтра я зважилася навіть вибратися на купіль до озера - і все пройшло успішно.
А все-таки, якби не ця дурна пригода, може, не трапилися б зі мною в Стрию ті пригоди, які мусили-таки припасти мені на долю?
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/402273.html