Зрубай дерево! Зроби добру справу
Коротка історія з нашої дійсності.
Їхав з села в Чернігів надвечір. Недалеко від міста почалося хороше покриття (до виборів тягнули дорогу до села, але вибори трапились раніше, ніж дорогу було закінчено) і я трохи розігнався. Їду замріяний і тут помічаю, що дорогу майже повністю перегородило дерево, що впало від злив. Тільки справа біля узбіччя залишалось небагато місця. Я на гальмуванні вхожу в той проміжок і думаю - лиш би назустріч не їхав такий самий замріяний вася. Проте пан Бог не без милості і, зачепивши лопухами дзеркал листя з обох боків мій Т4 знову виїхав на дорогу.
Надворі сутеніло і через пару годин того дерева і зовсім не було б помітно на дорозі. А по тій дорозі люблять літати досить низенько, асфальт же хороший і нікого немає.
Тому я витягнув з машини сокиру, засукав рукава тєльняшкі, і, затиснувши в зубах бєломорину, взявся до справи. Повалене дерево було американським кленом. Деревина в його м'яка і справа рухалася швидко і вільно.
Коли повз мене проїхала четверта машина, люди з якої витріщалися на мене, як на довбойоба, якому нема шо робити, мені стало сумно. Я подумав, що якби дерево впало десь Канаді, все виглядало б по-іншому. І вже навіть почав відчувати марність своїх зусиль. Але потім згадав, що "все починається в житті з малого", і подумав, що все одно треба починати із себе і будувати життя, в якому ти хочеш жити з себе і своєї сім"ї.
Тому решта "хат-з-краю", що проїжджали повз (звісно ж ніхто не зупинився), викликали в мене тільки посмішку. За 30 хв справу було зроблено. Дорога стала знову вільною і по ній можна було їхати безпечно.
А написати про це я вирішив не для того, щоб похвалитися, а донести думку, що треба починати із себе. Хоча мені здається, що всі мої жж-френди вчинили б так само.
P.S. Фотографувати процес я почав після того, як вирішив оприлюднити цей випадок в сподіванні, що він хоч якось допоможе в розбудові нормального суспільства.
P.P.S. Присвячується Романцову - лицарю сучасності. Він би мною пишався
Їхав з села в Чернігів надвечір. Недалеко від міста почалося хороше покриття (до виборів тягнули дорогу до села, але вибори трапились раніше, ніж дорогу було закінчено) і я трохи розігнався. Їду замріяний і тут помічаю, що дорогу майже повністю перегородило дерево, що впало від злив. Тільки справа біля узбіччя залишалось небагато місця. Я на гальмуванні вхожу в той проміжок і думаю - лиш би назустріч не їхав такий самий замріяний вася. Проте пан Бог не без милості і, зачепивши лопухами дзеркал листя з обох боків мій Т4 знову виїхав на дорогу.
Надворі сутеніло і через пару годин того дерева і зовсім не було б помітно на дорозі. А по тій дорозі люблять літати досить низенько, асфальт же хороший і нікого немає.
Тому я витягнув з машини сокиру, засукав рукава тєльняшкі, і, затиснувши в зубах бєломорину, взявся до справи. Повалене дерево було американським кленом. Деревина в його м'яка і справа рухалася швидко і вільно.
Коли повз мене проїхала четверта машина, люди з якої витріщалися на мене, як на довбойоба, якому нема шо робити, мені стало сумно. Я подумав, що якби дерево впало десь Канаді, все виглядало б по-іншому. І вже навіть почав відчувати марність своїх зусиль. Але потім згадав, що "все починається в житті з малого", і подумав, що все одно треба починати із себе і будувати життя, в якому ти хочеш жити з себе і своєї сім"ї.
Тому решта "хат-з-краю", що проїжджали повз (звісно ж ніхто не зупинився), викликали в мене тільки посмішку. За 30 хв справу було зроблено. Дорога стала знову вільною і по ній можна було їхати безпечно.
А написати про це я вирішив не для того, щоб похвалитися, а донести думку, що треба починати із себе. Хоча мені здається, що всі мої жж-френди вчинили б так само.
P.S. Фотографувати процес я почав після того, як вирішив оприлюднити цей випадок в сподіванні, що він хоч якось допоможе в розбудові нормального суспільства.
P.P.S. Присвячується Романцову - лицарю сучасності. Він би мною пишався