Across the Universe: Chisinau
Найсвіжіші подорожні нотатки - повернулась з Кишинева, куди їздила на міжнародний семінар. Програма була дуже насиченою, тож погуляти містом вдалося лише дві години першого дня і стільки ж часу останнього, зате знайомство з локальною кухнею відбулося на славу.
Але все по порядку. Отож, виліт зі Львова був 13 жовтня, і туди ми летіли з пересадкою у Відні (прямих рейсів Львів-Кишинів немає і невідомо чи будуть), назад - через Мюнхен. У Відні було 5 годин на пересадку + діюча шенгенська віза, тож я нарешті побувала в імперській столиці, правда, побачила лише Штефанпляц і навколишні вулички, проте встигла випити локального пива. Ось декілька штрихів до портрету столиці Австрії.
До столиці Молдови ми приїхали саме на день міста, 14 жовтня (він припадає на Покрови), і як наслідок побували на місцевій яр марці. Молдова дуже схожа на Україну - тут такі самі гостинні і привітні люди, схожі геополітичні і просто політичні проблеми, така сама побутова двомовність і невизначеність. Проте Молдова - це, перш за все, країна емоцій та вина.
Повертаючись до Кишинева. Тут дуже багато простору і зелені, у парках - безпровідниковий нет і розетки біля кожної лавки, проте майже не залишилося пам’яток архітектури, а тими небагатьма, які привертають увагу, місто завдячує архітектору Алесандро Бернардацці.
Центральний проспект Стефана цел Маре перекрили до свята. Прапори посеред вулиці мають чітке послання: Кишинів-Молдова-Євросоюз.
Аналогічний меседж: локомотивом до Європи!
Президентський будинок
Кишинівська еклектика
Міська вілла початку століття
Кишинівська ратуша
Етнографічний музей (будівля авторства Бернардацці)
Пам’ятник Стефану
Сакральна архітектура
І декілька міських левів (все-таки котики мають бути у пості :)
Тепер декілька слів про місцеву кухню: вона дуже смачна. Особливо мамалига з бринзою, плачінди (випічка з бездріждьового тіста з начинками на будь-який колір і смак) і овочі. А якщо усе це запивати вином, наприклад, божественним Rosu de Purcari, тоді віта стає дуже навіть дольче.
А зараз я знову вдома, найближчим часом буде лише виїзд у Київ на атестацію, тож сподіваюся нарешті дописати про Бельгію та написати про Україну Центральну. А поміж тим закінчити перший розділ дисертації та запрезентувати проект UStories.
Але все по порядку. Отож, виліт зі Львова був 13 жовтня, і туди ми летіли з пересадкою у Відні (прямих рейсів Львів-Кишинів немає і невідомо чи будуть), назад - через Мюнхен. У Відні було 5 годин на пересадку + діюча шенгенська віза, тож я нарешті побувала в імперській столиці, правда, побачила лише Штефанпляц і навколишні вулички, проте встигла випити локального пива. Ось декілька штрихів до портрету столиці Австрії.
До столиці Молдови ми приїхали саме на день міста, 14 жовтня (він припадає на Покрови), і як наслідок побували на місцевій яр марці. Молдова дуже схожа на Україну - тут такі самі гостинні і привітні люди, схожі геополітичні і просто політичні проблеми, така сама побутова двомовність і невизначеність. Проте Молдова - це, перш за все, країна емоцій та вина.
Повертаючись до Кишинева. Тут дуже багато простору і зелені, у парках - безпровідниковий нет і розетки біля кожної лавки, проте майже не залишилося пам’яток архітектури, а тими небагатьма, які привертають увагу, місто завдячує архітектору Алесандро Бернардацці.
Центральний проспект Стефана цел Маре перекрили до свята. Прапори посеред вулиці мають чітке послання: Кишинів-Молдова-Євросоюз.
Аналогічний меседж: локомотивом до Європи!
Президентський будинок
Кишинівська еклектика
Міська вілла початку століття
Кишинівська ратуша
Етнографічний музей (будівля авторства Бернардацці)
Пам’ятник Стефану
Сакральна архітектура
І декілька міських левів (все-таки котики мають бути у пості :)
Тепер декілька слів про місцеву кухню: вона дуже смачна. Особливо мамалига з бринзою, плачінди (випічка з бездріждьового тіста з начинками на будь-який колір і смак) і овочі. А якщо усе це запивати вином, наприклад, божественним Rosu de Purcari, тоді віта стає дуже навіть дольче.
А зараз я знову вдома, найближчим часом буде лише виїзд у Київ на атестацію, тож сподіваюся нарешті дописати про Бельгію та написати про Україну Центральну. А поміж тим закінчити перший розділ дисертації та запрезентувати проект UStories.