NetherBel: Брюссель
Старий рік минає, тож намагаюся якнайшвидше виконати усі блогівські обіцянки. Далі - текст про Брюссель.
Це місто вигадливих форм і кольорів, місто барокального Ринку та модерного європарламенту, колоритних пабів і смачного пива, голландської французької і французької голландської, а ще: величних готичних соборів, королівського палацу, парків та скверів, різноманіття людей і культур.
До столиці Бельгії ми приїхали ввечері 29 червня потягом з Гааги (з пересадкою в Антверпені. Благо, мали хвилин 20 на пересадку, інакше могли б не встигнути, адже сам вокзал чотирьохрівневий, і ми прибули на найвищий, а відправлялися з найнижчого. Або навпаки, уже не згадаю). На вокзалі нас зустрів монумент, присвячений Другій світовій війні. Що цікаво, у Бельгії її датування - 1940-1945. Мабуть, кожна країна здійснює відлік, дивлячись з власної дзвіниці.
Зорієнтувавшись на місцевості, вийшли до головного собору міста (Михайла і Гертруди), а звідти пройшлися вузькими вулицями старого міста, випили пива у Delirium Monasterium (про пивний аспект поїздки я уже згадувала тут) і попрямували до місця ночівлі. Дорогою проминули таку місцеву цікавинку, як вуличний туалет для собак. Справді, такого елементу міського простору мені ніде не доводилося бачити.
Ми зупинялися у прекрасному бюджетному готелі Королева Анна навпроти Національної опери (там саме проходили зйомки Бельгія має талант, тож вправлення місцевих зірок можна було спостерігати вранці за сніданком). Його безсумнівним плюсом були чудові сніданки: сир всякий-різний, омлет, смачна свіжа випічка, теплі круасани та кава з молоком. Гастрономічно, окрім неймовірного вибору пива, потішили себе устрицями (вони продаються у казанках з акційним пивом на додачу ледь не у кожному закладі), східною кухнею (як завжди, величезні порції за порівняно низькими цінами) і традиційними бельгійськими вафлями.
Тепер про сам Брюссель. 30 червня вранці подалися його вивчати. Спершу гуляли у північній частині центру (де заледве позбулися компанії підвипившого мешканця, який невідомо чого від нас хотів чи то французькою, чи то голландською). Згодом спустилися до Ринку, яким я блукала зо півгодини з роззявленим ротом і круглими очима. Воістину, бароко буває прекрасне! Того дня вперше за усю відпустку погода була сонячною і теплою, тож вирішили посидіти на свіжому повітрі за келишком пива на площі, поряд з відомим брюссельським хлопчиком. Звідти повз місцевий Нотр-Дам попрямували до оглядового майданчику, куди можна піднятися ліфтом. Далі трохи посиділи у скверику поряд з неймовірно красивим готичним собором, а потім повз музейну площу вийшли прямісінько до королівської резиденції, ще раз минули один з численних міських парків, де саме виступала якась група, і нарешті потрапили в Delirium cafe.
День другий мав стати пивним днем, але перед водінням кози сходили до Єврочастини Брюсселю. Так, у декількох сотнях метрів від бароко та ренесансу нас вітав бетонно-скляний модерн. Перед будівлею Європарлементу низка величезних фото ілюструвала прийняття Хорватії до співдружності. І ніякої видимої стіни з охорони, ніяких парканів і заколочених дверей - будь-який бажаючий спокійно може ввійти до однієї з ключових будівель Євросоюзу. Ми вільно гуляли його численними подвір’ями, а потім вийшли до парку, який оточував Європарлемент зі сходу. Там чоловік передпенсійного віку грав у баскетбол, озером плавали качки, яким згодували половину багета, а на дитячому майданчику я вдосталь потішилась гойдалками. І байдуже, що зовсім поряд засідає парламент ЄС, - мого права пересування ніхто не обмежує. Словом, усім, хто так щиро не хоче підписання асоціації, вартувало хоча б на день побувати в Європі.
Третього дня ми проїхалися на метро (в основному більшість пересувань містом здійснювалося пішки, адже лише так можна відчути відстань, зазирнути у будь-який провулок чи вдосталь роздивитися). Довго блукали у пошуках Мінієвропи, а коли нарешті її знайшли, то одразу розчарувалися, побачивши чергу до входу. Так само не достояли черги до Атомімуму, зате потрапили у Планетарій. Звідти повернулися до центру, сходили до музею Магрітта і продовжили вчорашнє водіння кози. А наступного дня було Брюгге.
Тепер трішки ілюстрацій.
Брюссель барокальний
Брюссель сакральний
Брюссель згори
Брюссель королівський
Брюссель європейський
Брюссель відкритий для світу
Брюссель кольоровий
На завершення: пісяючий Брюссель
Це місто вигадливих форм і кольорів, місто барокального Ринку та модерного європарламенту, колоритних пабів і смачного пива, голландської французької і французької голландської, а ще: величних готичних соборів, королівського палацу, парків та скверів, різноманіття людей і культур.
До столиці Бельгії ми приїхали ввечері 29 червня потягом з Гааги (з пересадкою в Антверпені. Благо, мали хвилин 20 на пересадку, інакше могли б не встигнути, адже сам вокзал чотирьохрівневий, і ми прибули на найвищий, а відправлялися з найнижчого. Або навпаки, уже не згадаю). На вокзалі нас зустрів монумент, присвячений Другій світовій війні. Що цікаво, у Бельгії її датування - 1940-1945. Мабуть, кожна країна здійснює відлік, дивлячись з власної дзвіниці.
Зорієнтувавшись на місцевості, вийшли до головного собору міста (Михайла і Гертруди), а звідти пройшлися вузькими вулицями старого міста, випили пива у Delirium Monasterium (про пивний аспект поїздки я уже згадувала тут) і попрямували до місця ночівлі. Дорогою проминули таку місцеву цікавинку, як вуличний туалет для собак. Справді, такого елементу міського простору мені ніде не доводилося бачити.
Ми зупинялися у прекрасному бюджетному готелі Королева Анна навпроти Національної опери (там саме проходили зйомки Бельгія має талант, тож вправлення місцевих зірок можна було спостерігати вранці за сніданком). Його безсумнівним плюсом були чудові сніданки: сир всякий-різний, омлет, смачна свіжа випічка, теплі круасани та кава з молоком. Гастрономічно, окрім неймовірного вибору пива, потішили себе устрицями (вони продаються у казанках з акційним пивом на додачу ледь не у кожному закладі), східною кухнею (як завжди, величезні порції за порівняно низькими цінами) і традиційними бельгійськими вафлями.
Тепер про сам Брюссель. 30 червня вранці подалися його вивчати. Спершу гуляли у північній частині центру (де заледве позбулися компанії підвипившого мешканця, який невідомо чого від нас хотів чи то французькою, чи то голландською). Згодом спустилися до Ринку, яким я блукала зо півгодини з роззявленим ротом і круглими очима. Воістину, бароко буває прекрасне! Того дня вперше за усю відпустку погода була сонячною і теплою, тож вирішили посидіти на свіжому повітрі за келишком пива на площі, поряд з відомим брюссельським хлопчиком. Звідти повз місцевий Нотр-Дам попрямували до оглядового майданчику, куди можна піднятися ліфтом. Далі трохи посиділи у скверику поряд з неймовірно красивим готичним собором, а потім повз музейну площу вийшли прямісінько до королівської резиденції, ще раз минули один з численних міських парків, де саме виступала якась група, і нарешті потрапили в Delirium cafe.
День другий мав стати пивним днем, але перед водінням кози сходили до Єврочастини Брюсселю. Так, у декількох сотнях метрів від бароко та ренесансу нас вітав бетонно-скляний модерн. Перед будівлею Європарлементу низка величезних фото ілюструвала прийняття Хорватії до співдружності. І ніякої видимої стіни з охорони, ніяких парканів і заколочених дверей - будь-який бажаючий спокійно може ввійти до однієї з ключових будівель Євросоюзу. Ми вільно гуляли його численними подвір’ями, а потім вийшли до парку, який оточував Європарлемент зі сходу. Там чоловік передпенсійного віку грав у баскетбол, озером плавали качки, яким згодували половину багета, а на дитячому майданчику я вдосталь потішилась гойдалками. І байдуже, що зовсім поряд засідає парламент ЄС, - мого права пересування ніхто не обмежує. Словом, усім, хто так щиро не хоче підписання асоціації, вартувало хоча б на день побувати в Європі.
Третього дня ми проїхалися на метро (в основному більшість пересувань містом здійснювалося пішки, адже лише так можна відчути відстань, зазирнути у будь-який провулок чи вдосталь роздивитися). Довго блукали у пошуках Мінієвропи, а коли нарешті її знайшли, то одразу розчарувалися, побачивши чергу до входу. Так само не достояли черги до Атомімуму, зате потрапили у Планетарій. Звідти повернулися до центру, сходили до музею Магрітта і продовжили вчорашнє водіння кози. А наступного дня було Брюгге.
Тепер трішки ілюстрацій.
Брюссель барокальний
Брюссель сакральний
Брюссель згори
Брюссель королівський
Брюссель європейський
Брюссель відкритий для світу
Брюссель кольоровий
На завершення: пісяючий Брюссель