Шейх-мухаддіс аль-Албаній
Передмова
В жодному випадку ми не вихваляємо та не звеличуємо будь-кого перед Аллагом! Адже лише Вiн, Єдиний вартий вихвалення та прославлення. Навіть Посланник Аллага Мухаммад (ASWS) казав: Не вихваляйте меня подібно тому, як християни вихваляють сина Марйам, адже, воістину, я - раб, і ви маєте говорити: "Раб Аллага і його Посланник!"(див. хадіс у аль-Бухарі).
Посланник Аллага (SAWS) прославлений у Корані та Сунні так, як він на те заслуговує і нам не зробити цього ліпше. Що ж говорити про звичайних людей, які не є пророками? Утім, маємо бажання розповісти мусульманам про тих, хто з дозволу Всевишнього зробив для нас простішим розуміння нашої релігії, адже вчені - спадкоємці пророків!
Найближчим часом ми плануємо розповісти про визначних постатей давнини та сучасності, зокрема: Шейх-уль-іслам ібн-Таймійя, імам ібн-аль-Каййім, імам Ахмад ібн Ханбал, Мухаммад ібн Абдуль-Ваггаб ат-Тамімі, шейх Абдуль-Азіз ібн Баз, шейх Мухаммад ібн Саліх Аль-Усаймин, Абдул-Кадір аль-Арнаут, ібн Хаджар аль-Аскалані, Шейх Саліх ібн Фаузан аль-Фаузан.
Біографія шейха-мухаддіса аль-Албанія
Шейх Мухаммад Насируддін ібн Нух ібн Адам Наджаті аль-Албаній, хай помилує його Аллаг, народився в місті Шкодер (колишній столиці Албанії), у 1333 році гіджри (1914 рік по міляді). Він був вихідцем з бідної та релігійної сім’ї. Його батько, аль-Хадж Нух Наджаті аль-Албаній, отримавши шаріатську освіту у Стамбулі (Туреччина), повернувся до Албанії і став відомим вченим-богословом ханафітського мазгабу.
Після того, як в Албанії прийшов до влади Ахмет Зогу, і в країні почали поширюватись ідеї секуляризму, сім’я майбутнього шейха зробила гіджру (переселення заради порятунку своєї віри) в Дамаск (Сирія). Тут він отримав початкову освіту у школі, яка впродовж багатьох століть була притулком для всіх людей, які прагнули до знань, а потім батько став навчати його Священному Курану, правилам читання Курана (таджвід), граматиці арабської мови, праву ханафітського мазгаба та іншим предметам ісламського віровчення.
Під проводом батька хлопчик вивчив напам’ять Куран. Крім того, у шейха Саїда аль-Бурхані він вивчав книгу «Маракі аль-Фалях» (право ханафітського мазгабу) і деякі праці з мовознавства та риториці, одночасно відвідуючи лекції багатьох видатних вчених, серед яких особливо слід виділити Мухаммада Бахджата Байтара та Ізуддіна ат-Танухі.
Також, у батька шейх аль-Албаній навчився годинникарському реместву, досяг успіху в ньому і став відомим майстром, чим і заробляв собі на життя. Всупереч запереченням батька син зайнявся більш глибоким вивченням хадісів і суміжних наук. Сімейна бібліотека, яка переважно складалася з різних праць ханафітського мазгабу, не задовольняла жаги до знань юнака.
Не маючи достатніх коштів на придбання багатьох книг, він брав їх у знаменитій бібліотеці Дамаску «Аз-Захіріййа» або був змушений позичати їх у книжкових торговців.
У той час він був такий бідний, що йому навіть не вистачало коштів на купівлю зошитів.
Тому він був змушений підбирати на вулиці аркуші паперу - найчастіше це були викинуті
листівки - щоб записувати на них хадіси.
З двадцятирічного віку, перебуваючи під впливом статей з журналу «Аль-Манар», які писав шейх Мухаммад Рашид Ріда, де він виявляв ступінь достовірності хадісів у книзі аль-Газалі «Воскресіння наук про віру» через критику надійності їх ланцюжків передавачів (існадів), шейх аль-Албаній почав спеціалізуватися у хадісознавстві і супутних науках.
Помітивши в юнакові ознаки яскравого розуму, надзвичайних здібностей, чудову пам’ять, а також сильну жагу до вивчення ісламських наук і хадісів, шейх Мухаммад Рагіб ат-Табах історик і знавець хадісів міста Халеб, дав йому дозвіл (іджаза) на передачу хадісів зі
своєї збірки повідомлень про достовірних передавачів під назвою «Аль-Анвар аль-Джалійа фі Мухтасар аль-Асбат аль-Халябійа». Крім того, згодом, шейх аль-Албаній також отримав іджазу від шейха Мухаммада Бахджата Байтара, від якого ланцюжок передавачів хадісів сходить до імама Ахмада, хай помилує його Аллаг.
Першою хадісознавською працею шейха було переписування рукопису і складання приміток до монументальної праці найбільшого знавця хадісів (хафіза) аль-Іракі «Аль-Мугні ан-Хамлі-ль-Асфар фі Тахрідж ма філь-іхійа мін-аль-Ахбар», яка містить близько п’яти тисяч хадісів. З цього моменту і до кінця свого життя головною турботою шейха аль-Албанія стає служіння благородній науці про хадіси.
Згодом, він стає відомим у наукових колах Дамаску. Дирекція бібліотеки «Аз-Захіріййа» навіть виділила йому спеціальну кімнату для досліджень і ключ від книгосховищ бібліотеки, де він міг працювати з раннього ранку до пізньої ночі. Шейх аль-Албаній настільки поринув у науку про хадіси, що іноді закривав свою годинникарню і залишався в бібліотеці по дванадцять годин на добу, перериваючись лише для здійснення соляту.
Досить часто він навіть не залишав бібліотеки, щоб попоїсти, перебуваючись парою бутербродів. Одного разу, коли шейх аль-Албаній досліджував хадіси, що містяться в рукописі «Замм аль-Маляхі» Хафіза ібн Абі Дуньї, він виявив, що в ній відсутній один важливий фоліянт. Щоб знайти відсутні сторінки він взявся за складання єдиного каталогу всіх рукописів хадісів, що зберігаються в бібліотеці. В результаті, шейх аль-Албаній докладно ознайомився зі змістом десяти тисяч рукописів, що було засвідчено роки потому доктором Мухаммадом Мустафою Азамі, який у передмові до своєї книги «Дослідження ранньої хадісознавської літератури» писав: «Хочу висловити свою подяку шейху Насируддіну Насирруддін аль-Албанію за те, що він надав у моє розпорядження свої великі знання рідкісних рукописів».
У цей період свого життя шейх аль-Албаній написав десятки корисних праць, багато з яких до сьогодні не опубліковані. Першою авторською працею шейха, заснованою виключно на знанні шаріатських доводів і принципах порівняльного фикга, є книга «Тахзір ас-Саджі мін іттіхазі-ль-кубур» («Застереження тим, хто обирає могил місцем для поклоніння»), яка згодом багаторазово видавалася.
Одним з перших збірок хадісів, яку шейх аль-Албаній перевірив на достовірність, був «аль-Му’джам ас-Сагір» ат-Табарані. Одночасно з роботою в бібліотеці шейх також став здійснювати щомісячні поїздки в різні міста Сирії та Йорданії, закликаючи людей слідувати Книзі Аллага і Сунні Його Посланника (SAWS). Крім того, в Дамаску він відвідував багатьох шейхів, з якими у нього відбувалися дискусії з питань таухіду (єдинобожжя), біда (релігійних нововведень), іттіба (свідомого прямування за вченими) й ат-та’ассуб аль-мазгабій (сліпий прихильності мазгабу).
Слід зазначити, що на цьому шляху шейх аль-Албаній зазнав багато труднощів і випробувань. Проти нього ополчилися багато людей з числа фанатичних прихильників мазгабів, суфістів і прихильників релігійних нововведень. Ба більше, вони підбурювали проти шейха простий народ, приліплюючи до нього різні ярлики. Між тим, шановні вчені Дамаску, відомі своїм глибоким знанням релігії, повністю підтримали ісламський заклик (да’ва) шейха аль-Албанія, спонукаючи його до подальшої подвижницької діяльності. Серед них варто видзначити таких поважних вчених Дамаску, як шейх Мухаммад Бахджат Байтар, шейх Абд-аль-Фаттах і імам Тауфік аль-Базрах, хай помилує їх Аллаг.
Згодом, шейх аль-Албаній почав викладати. На його уроках, які студенти та викладачі університетів відвідували два рази на тиждень, розглядалися питання з акиди (ісламського віровчення), фікгу (права), хадісів та інших наук. Зокрема, шейх аль-Албаній повністю прочитав курс лекцій і розібрав на своїх уроках зміст наступних класичних і сучасних праць з Ісламу: «Фатх аль-Маджiд» Абдуррахмана ібн Хусейна ібн Мухаммада ібн Абдуль-Ваггаба, «ар-Рауда ан-Надій» Сідиік Хасан Хана (коментарі до праці аш-Шаукані «ад-Дурар аль-Бахійа»), «Усуль аль-фікг» Халлафа, «аль-Ба’іс аль-Хасіс» Ахмада Шакіра (коментарi до книги «Іхтісар Улюм аль-Хадiс» Ібн Кясіра), «Мінхадж аль-Іслам філь-Хукм» Мухаммада Асада, «Мусталах ат-Таріх» Асада Рустума, «Фікг ас-Сунна» Саїда Сабіка, «Ат-Таргіб уа ат-Тархіб» аль-Мунзірі, «Рійад ас-соліхін» ан-Науауій, «Аль-Імам фі Ахадіс аль-Ахкам» ібн Дакік аль Ійда.
Визнання шейха аль-Албанія у галузі хадісознавства прийшло досить рано. Вже в 1955 році Шаріатський
факультет Дамаського університету, який готував до друку енциклопедію фікгу, доручив йому вказати джерела і перевірити на достовірність хадіси, що пов’язані з торгівельними угодами. Згодом, під час існування Об’єднаної Арабської Республіки шейха було обрано членом Комітету з питань хадісів, який завідував видавництвом книг стосовно Сунни і перевіркою хадісів.
Після того, як деякі його праці вийшли друком, шейха аль-Албанія було запрошено читати курс лекцій про хадіси в Ісламський Університет м. Мадіна (Саудівська Аравія), де він працював з 1381 по 1383 роки (гіджри), діставши звання одного з членів керівництва університету. Завдяки його зусиль, піднявся рівень викладання хадісознавства. У результаті, більша кількість студентів почала спеціалізуватись у хадісознавсві та суміжних науках. На знак визнання заслуг шейха, йому було надано звання професора Ісламського університету м. Мадіна. Потім він повернувся до своїх колишніх досліджень та роботи в бібліотеці «Аз-Захіріййа», передавши власну годинникарню одному зі своїх братів.
Шейх аль-Албаній відвідав з циклом лекцій багато країн (Катар, Єгипет, Кувейт, ОАЕ, Іспанію, Великобританію та ін.). Незважаючи на те, що він надбав велику популярність у всьому світі, в нього ніколи не було прагнення до слави. Він часто любив повторювати такі слова: «Любов до слави зламає людині спину».
Шейх аль-Албані брав участь у багатьох телевізійних і радіопрограмах, в основному відповідаючи на різні запитання телеглядачів та радіослухачів. Крім того, будь-яка людина мала змогу задзвонити шейху додому і особисто поставити йому своє запитання. За свідченням очевидців, в цьому випадку шейх аль-Албаній переривав свою роботу, уважно вислуховував питання, пильно вдаючись до усіх подробиць, а потім детально і докладно на нього відповідав, вказуючи при цьому на джерело посилання, яке він наводив, на її автора і навіть на номер сторінки, де вона знаходиться.
Тут необхідно зазначити, що шейх відповідав не тільки на питання релігійно-правового характеру, але й на питання, що пов’язані з методологією (мінхадж). Таким чином, він був одним з перших вчених, які давали відповіді на подібні запитання. Шейх аль-Албаній неодноразово підкреслював важливість поєднання правильного віропереконання (акиди) і правильної методології (мінхадж), заснованих на Курані, Сунні та шляху праведних попередників з перших поколінь мусульман (саляф).
Видатні ісламські вчені-богослови й імами шанобливо відгукувалися про шейха аль-Албанія. Вони консультувалися з ним з питань релігійно-правового характеру, відвідували його, листувалися з ним. Шейх аль-Албаній зустрічався і активно листувався з провідними знавцями хадісів Пакистану та Індії (Бадіуддін Шах ас-Сінді, Абдус-Самад Шарафуддін, Мухаммад Мустафа Азамі), Німеччина (Мухаммад Замзамі), Єгипту (Ахмад Шакір), Саудівській Аравії (Абдуль-Азіз ібн Баз, Мухаммад аль-Амін аш-Шанкіті) та інших країн.
Внесок шейха аль-Албанія у хадісознавство та його величезні заслуги в цій галузі були засвідчені багатьма мусульманськими вченими: головою кафедри ісламських досліджень Ісламського університету м. Мадіна Аміном аль-Місрі (який вважав себе одним з учнів шейха), доктором Субхі ас-Салахом
(колишнім керівником факультету хадісознавства університету м. Дамаск), доктором Ахмадом аль-Асал (головою кафедри ісламських досліджень університету м. Ар-Ріяд), шейхом Мухаммедом Таййібом Аукіджі (колишнім керівником факультету тафсіра та хадісів університету м. Анкара, не кажучи вже про таких шейхів, як ібн Баз, ібн аль-Усаймін, Мукбіл ібн Хаді та інші.
Наукова спадщина шейха
Наукова спадщина шейха аль-Албанія досить велика. За своє життя він написав 190 книг, перевірив на достовірність хадіси, що містяться у 78 працях найвидатніших ісламських вчених. Необхідно зауважити, що шейх аль-Албаній займався вивченням та дослідженням хадісів впродовж шістидесяти років, перевіривши на достовірність понад 30 тисяч окремих існадів, що містяться в десятках тисячах хадісів. Обсяг фатв, що зроблені шейхом, складає близько 30 томів. Крім того, понад 5 тисяч лекцій шейха записані на аудіокасетах.
Варто уваги те, що неабиякі здібності і талант шейха аль-Албанія виявилися не тільки в наукових
дослідженнях, а й у побуті. Наприклад, в своєму будинку на околиці Аммана, куди шейх переселився на прикінці життя, він власноруч змайстрував сонячний водонагрівач, ліфт, який підіймав його на другий поверх (на схилі віку шейху було важко підійматися по сходах), сонячний годинник, який були встановлені на даху будинку і точно вказував час для соляту, а також інші корисні речі.
Як зазначалося раніше, шейх аль-Албаній доклав чимало зусиль з перевірки та відбору достовірних хадісів від слабких або вигаданих. Наприклад, він перевірив достовірність хадісів у відомих збірниках ат-Тірмізі, Абу Дауда, ан-Насаї, ібн Маджа, ас-Суйуті, аль-Мунзірі, аль-Хайсамі, ібн Хіббан, ібн Хузайми, аль-Макдісі та інших мухаддісів. Крім цього шейх аль-Албаній перевірив достовірність хадісів, що містяться у працях відомих вчених-богословів минулого і сьогодення: «Аль-Адаб аль-Муфрад» імама аль-Бухарі, «Аш-Шама’іль аль-Мухамадійа» ат-Тірмізі, «Рійад ас-соліхін» і «Аль-Азкар» імама ан-Науауі, «Аль-Іман» шейх-уль-іслама
Ахмад ібн-Таймійя, «Ігасат аль-Лухфан» ібн-аль-Каййіма, «Фікг ас-Сунна» Саїда Сабіка, «Фікг ас-Сіра» Мухаммада аль-Газалі, «Аль-Халал уаль-Харам філь-Іслам» Юсуфа Кардауі і багато інших відомих книг.
Шейх аль-Албаній склав окремі зібки слабких та достовірних хадісів і тепер ісламські вчені (і прості мусульмани) мають можливість відрізнити слабкі і вигадані хадіси від достовірних і добрих. Також, шейх аль-Албаній сам написав чудові книги та статті, серед яких особливо слід відзначити такі книги, як «Ат-Тауассуль: анваугу ва ахкамугу» (Пошук способів наближення до Аллага: його правила та види), «Хіджжату набійй, SAWS, кяма рауага ангу Джабір родий Аллагу анг» (Хадж пророка SAWS про який розповів Джабір, RAA), «Манасік аль-Хадж уаль-умра філь-Кітаб уа ас-Сунна ва Асаріс-Саляф» (Обряди хаджу та умри згідно з Книгою Аллага, Сунни і переказів праведних попередників), «Сифат солят ан-Набій SAWS мін ат-такбір ілят-таслім кя анна-кя тарагу» (Описування соляту Пророка SAWS з самого початку до кінця, як б ви це бачили на власні очі) «Ахкамуль-Джана’із уа бідауга» (Правила похорону та пов’язані з цим релігійні нововведення), і багато інших.
Шейх аль-Албаній зростив і виховав багатьох учнів, які сьогодні відомі у всьому світі. Серед них, варто особливо виділити шейха Мухаммада ’Іда Аббасі. Також дуже багато вимагають знання, виросли на його прекрасних аудіо-уроках, і на його манхаджі в науці хадіса. Серед них можна відзначити шейха Абу Ісхака аль-Хувейні, якого шейх аль-Албаній особливо любив і виділяв серед інших.
На знак визнання заслуг шейха в 1419 році гіджри йому було присуджено всесвітню премію імені короля Фейсала за «наукові зусилля та турботу про хадіси Пророка шляхом їх дослідження, перевірки на достовірність та викладання». Шейх аль-Албаній не припиняв займатися науковою та викладацькою діяльністю до самого кінця свого життя, поки стан його здоров’я різко не погіршився.
Шейх помер у суботу до заходу сонця 22 числа місяця Джумада ас-саній 1420 гіджри (2 жовтня 1999 року по міляді) у віці 87 років. Похоронний солят по ньому був здійснений ввечері того ж дня, оскільки шейх написав у своєму заповіті, щоб його похорон пройшов якомога швидше відповідно до Сунни Пророка (SAWS). Понад п’ять тисяч осіб взяли участь у цьому соляті, Хай пробачить його Всевишній Аллаг і хай надасть Він йому Свою милість!
Відгуки вчених
Шейх Мухаммад ібн Ібрагім, вчитель ібн База, казав про шейха аль-Албанія “Прихильник Сунни, помічник істини і противник прихильників омани” (див. Мухаддісуль-асрі уа насирус-сунна, 32).
Шейх iбн Баз казав: “Я не бачив під склепінням небес цього світу того, хто більше знає хадiси пророка, ніж Мухаммад Насируддін аль-Албаній”. (Див. ад-Дустур 10/08/1999)
Шейх Абдуллаг ібн Абдур-Рахман аль-Бассам казав: “Шейх аль-Албаній з числа великих імамів нашого часу, який був ревним у служінні Сунні, не шкодуючи на цьому шляху а ні самого себе, а ні свого майна” (Див. Кашфут-тальбіс, 76).
Шейх Абу Ісхак Аль Хувейні казав: «Під небом цього світу не бачив я такого, як він!» (Див. Сіратуль-Албаній).
Закінчення
Усвідомлюючи, що всі люди, у тому числі відомі вчені можуть бути схильні до помилок, просимо Аллага, щоб він дарував шейху Албанію одну нагороду у тих питаннях, де його іджтигад міг відійти від істини (згідно з висловом Пророка SAWS). Просимо Аллага помилуват нашого шейха, і покласти на його терези добрих справ те, що він зробив для Ісламу і мусульман, і пробачити йому його помилки та упущення. Амін!
В жодному випадку ми не вихваляємо та не звеличуємо будь-кого перед Аллагом! Адже лише Вiн, Єдиний вартий вихвалення та прославлення. Навіть Посланник Аллага Мухаммад (ASWS) казав: Не вихваляйте меня подібно тому, як християни вихваляють сина Марйам, адже, воістину, я - раб, і ви маєте говорити: "Раб Аллага і його Посланник!"(див. хадіс у аль-Бухарі).
Посланник Аллага (SAWS) прославлений у Корані та Сунні так, як він на те заслуговує і нам не зробити цього ліпше. Що ж говорити про звичайних людей, які не є пророками? Утім, маємо бажання розповісти мусульманам про тих, хто з дозволу Всевишнього зробив для нас простішим розуміння нашої релігії, адже вчені - спадкоємці пророків!
Найближчим часом ми плануємо розповісти про визначних постатей давнини та сучасності, зокрема: Шейх-уль-іслам ібн-Таймійя, імам ібн-аль-Каййім, імам Ахмад ібн Ханбал, Мухаммад ібн Абдуль-Ваггаб ат-Тамімі, шейх Абдуль-Азіз ібн Баз, шейх Мухаммад ібн Саліх Аль-Усаймин, Абдул-Кадір аль-Арнаут, ібн Хаджар аль-Аскалані, Шейх Саліх ібн Фаузан аль-Фаузан.
Біографія шейха-мухаддіса аль-Албанія
Шейх Мухаммад Насируддін ібн Нух ібн Адам Наджаті аль-Албаній, хай помилує його Аллаг, народився в місті Шкодер (колишній столиці Албанії), у 1333 році гіджри (1914 рік по міляді). Він був вихідцем з бідної та релігійної сім’ї. Його батько, аль-Хадж Нух Наджаті аль-Албаній, отримавши шаріатську освіту у Стамбулі (Туреччина), повернувся до Албанії і став відомим вченим-богословом ханафітського мазгабу.
Після того, як в Албанії прийшов до влади Ахмет Зогу, і в країні почали поширюватись ідеї секуляризму, сім’я майбутнього шейха зробила гіджру (переселення заради порятунку своєї віри) в Дамаск (Сирія). Тут він отримав початкову освіту у школі, яка впродовж багатьох століть була притулком для всіх людей, які прагнули до знань, а потім батько став навчати його Священному Курану, правилам читання Курана (таджвід), граматиці арабської мови, праву ханафітського мазгаба та іншим предметам ісламського віровчення.
Під проводом батька хлопчик вивчив напам’ять Куран. Крім того, у шейха Саїда аль-Бурхані він вивчав книгу «Маракі аль-Фалях» (право ханафітського мазгабу) і деякі праці з мовознавства та риториці, одночасно відвідуючи лекції багатьох видатних вчених, серед яких особливо слід виділити Мухаммада Бахджата Байтара та Ізуддіна ат-Танухі.
Також, у батька шейх аль-Албаній навчився годинникарському реместву, досяг успіху в ньому і став відомим майстром, чим і заробляв собі на життя. Всупереч запереченням батька син зайнявся більш глибоким вивченням хадісів і суміжних наук. Сімейна бібліотека, яка переважно складалася з різних праць ханафітського мазгабу, не задовольняла жаги до знань юнака.
Не маючи достатніх коштів на придбання багатьох книг, він брав їх у знаменитій бібліотеці Дамаску «Аз-Захіріййа» або був змушений позичати їх у книжкових торговців.
У той час він був такий бідний, що йому навіть не вистачало коштів на купівлю зошитів.
Тому він був змушений підбирати на вулиці аркуші паперу - найчастіше це були викинуті
листівки - щоб записувати на них хадіси.
З двадцятирічного віку, перебуваючи під впливом статей з журналу «Аль-Манар», які писав шейх Мухаммад Рашид Ріда, де він виявляв ступінь достовірності хадісів у книзі аль-Газалі «Воскресіння наук про віру» через критику надійності їх ланцюжків передавачів (існадів), шейх аль-Албаній почав спеціалізуватися у хадісознавстві і супутних науках.
Помітивши в юнакові ознаки яскравого розуму, надзвичайних здібностей, чудову пам’ять, а також сильну жагу до вивчення ісламських наук і хадісів, шейх Мухаммад Рагіб ат-Табах історик і знавець хадісів міста Халеб, дав йому дозвіл (іджаза) на передачу хадісів зі
своєї збірки повідомлень про достовірних передавачів під назвою «Аль-Анвар аль-Джалійа фі Мухтасар аль-Асбат аль-Халябійа». Крім того, згодом, шейх аль-Албаній також отримав іджазу від шейха Мухаммада Бахджата Байтара, від якого ланцюжок передавачів хадісів сходить до імама Ахмада, хай помилує його Аллаг.
Першою хадісознавською працею шейха було переписування рукопису і складання приміток до монументальної праці найбільшого знавця хадісів (хафіза) аль-Іракі «Аль-Мугні ан-Хамлі-ль-Асфар фі Тахрідж ма філь-іхійа мін-аль-Ахбар», яка містить близько п’яти тисяч хадісів. З цього моменту і до кінця свого життя головною турботою шейха аль-Албанія стає служіння благородній науці про хадіси.
Згодом, він стає відомим у наукових колах Дамаску. Дирекція бібліотеки «Аз-Захіріййа» навіть виділила йому спеціальну кімнату для досліджень і ключ від книгосховищ бібліотеки, де він міг працювати з раннього ранку до пізньої ночі. Шейх аль-Албаній настільки поринув у науку про хадіси, що іноді закривав свою годинникарню і залишався в бібліотеці по дванадцять годин на добу, перериваючись лише для здійснення соляту.
Досить часто він навіть не залишав бібліотеки, щоб попоїсти, перебуваючись парою бутербродів. Одного разу, коли шейх аль-Албаній досліджував хадіси, що містяться в рукописі «Замм аль-Маляхі» Хафіза ібн Абі Дуньї, він виявив, що в ній відсутній один важливий фоліянт. Щоб знайти відсутні сторінки він взявся за складання єдиного каталогу всіх рукописів хадісів, що зберігаються в бібліотеці. В результаті, шейх аль-Албаній докладно ознайомився зі змістом десяти тисяч рукописів, що було засвідчено роки потому доктором Мухаммадом Мустафою Азамі, який у передмові до своєї книги «Дослідження ранньої хадісознавської літератури» писав: «Хочу висловити свою подяку шейху Насируддіну Насирруддін аль-Албанію за те, що він надав у моє розпорядження свої великі знання рідкісних рукописів».
У цей період свого життя шейх аль-Албаній написав десятки корисних праць, багато з яких до сьогодні не опубліковані. Першою авторською працею шейха, заснованою виключно на знанні шаріатських доводів і принципах порівняльного фикга, є книга «Тахзір ас-Саджі мін іттіхазі-ль-кубур» («Застереження тим, хто обирає могил місцем для поклоніння»), яка згодом багаторазово видавалася.
Одним з перших збірок хадісів, яку шейх аль-Албаній перевірив на достовірність, був «аль-Му’джам ас-Сагір» ат-Табарані. Одночасно з роботою в бібліотеці шейх також став здійснювати щомісячні поїздки в різні міста Сирії та Йорданії, закликаючи людей слідувати Книзі Аллага і Сунні Його Посланника (SAWS). Крім того, в Дамаску він відвідував багатьох шейхів, з якими у нього відбувалися дискусії з питань таухіду (єдинобожжя), біда (релігійних нововведень), іттіба (свідомого прямування за вченими) й ат-та’ассуб аль-мазгабій (сліпий прихильності мазгабу).
Слід зазначити, що на цьому шляху шейх аль-Албаній зазнав багато труднощів і випробувань. Проти нього ополчилися багато людей з числа фанатичних прихильників мазгабів, суфістів і прихильників релігійних нововведень. Ба більше, вони підбурювали проти шейха простий народ, приліплюючи до нього різні ярлики. Між тим, шановні вчені Дамаску, відомі своїм глибоким знанням релігії, повністю підтримали ісламський заклик (да’ва) шейха аль-Албанія, спонукаючи його до подальшої подвижницької діяльності. Серед них варто видзначити таких поважних вчених Дамаску, як шейх Мухаммад Бахджат Байтар, шейх Абд-аль-Фаттах і імам Тауфік аль-Базрах, хай помилує їх Аллаг.
Згодом, шейх аль-Албаній почав викладати. На його уроках, які студенти та викладачі університетів відвідували два рази на тиждень, розглядалися питання з акиди (ісламського віровчення), фікгу (права), хадісів та інших наук. Зокрема, шейх аль-Албаній повністю прочитав курс лекцій і розібрав на своїх уроках зміст наступних класичних і сучасних праць з Ісламу: «Фатх аль-Маджiд» Абдуррахмана ібн Хусейна ібн Мухаммада ібн Абдуль-Ваггаба, «ар-Рауда ан-Надій» Сідиік Хасан Хана (коментарі до праці аш-Шаукані «ад-Дурар аль-Бахійа»), «Усуль аль-фікг» Халлафа, «аль-Ба’іс аль-Хасіс» Ахмада Шакіра (коментарi до книги «Іхтісар Улюм аль-Хадiс» Ібн Кясіра), «Мінхадж аль-Іслам філь-Хукм» Мухаммада Асада, «Мусталах ат-Таріх» Асада Рустума, «Фікг ас-Сунна» Саїда Сабіка, «Ат-Таргіб уа ат-Тархіб» аль-Мунзірі, «Рійад ас-соліхін» ан-Науауій, «Аль-Імам фі Ахадіс аль-Ахкам» ібн Дакік аль Ійда.
Визнання шейха аль-Албанія у галузі хадісознавства прийшло досить рано. Вже в 1955 році Шаріатський
факультет Дамаського університету, який готував до друку енциклопедію фікгу, доручив йому вказати джерела і перевірити на достовірність хадіси, що пов’язані з торгівельними угодами. Згодом, під час існування Об’єднаної Арабської Республіки шейха було обрано членом Комітету з питань хадісів, який завідував видавництвом книг стосовно Сунни і перевіркою хадісів.
Після того, як деякі його праці вийшли друком, шейха аль-Албанія було запрошено читати курс лекцій про хадіси в Ісламський Університет м. Мадіна (Саудівська Аравія), де він працював з 1381 по 1383 роки (гіджри), діставши звання одного з членів керівництва університету. Завдяки його зусиль, піднявся рівень викладання хадісознавства. У результаті, більша кількість студентів почала спеціалізуватись у хадісознавсві та суміжних науках. На знак визнання заслуг шейха, йому було надано звання професора Ісламського університету м. Мадіна. Потім він повернувся до своїх колишніх досліджень та роботи в бібліотеці «Аз-Захіріййа», передавши власну годинникарню одному зі своїх братів.
Шейх аль-Албаній відвідав з циклом лекцій багато країн (Катар, Єгипет, Кувейт, ОАЕ, Іспанію, Великобританію та ін.). Незважаючи на те, що він надбав велику популярність у всьому світі, в нього ніколи не було прагнення до слави. Він часто любив повторювати такі слова: «Любов до слави зламає людині спину».
Шейх аль-Албані брав участь у багатьох телевізійних і радіопрограмах, в основному відповідаючи на різні запитання телеглядачів та радіослухачів. Крім того, будь-яка людина мала змогу задзвонити шейху додому і особисто поставити йому своє запитання. За свідченням очевидців, в цьому випадку шейх аль-Албаній переривав свою роботу, уважно вислуховував питання, пильно вдаючись до усіх подробиць, а потім детально і докладно на нього відповідав, вказуючи при цьому на джерело посилання, яке він наводив, на її автора і навіть на номер сторінки, де вона знаходиться.
Тут необхідно зазначити, що шейх відповідав не тільки на питання релігійно-правового характеру, але й на питання, що пов’язані з методологією (мінхадж). Таким чином, він був одним з перших вчених, які давали відповіді на подібні запитання. Шейх аль-Албаній неодноразово підкреслював важливість поєднання правильного віропереконання (акиди) і правильної методології (мінхадж), заснованих на Курані, Сунні та шляху праведних попередників з перших поколінь мусульман (саляф).
Видатні ісламські вчені-богослови й імами шанобливо відгукувалися про шейха аль-Албанія. Вони консультувалися з ним з питань релігійно-правового характеру, відвідували його, листувалися з ним. Шейх аль-Албаній зустрічався і активно листувався з провідними знавцями хадісів Пакистану та Індії (Бадіуддін Шах ас-Сінді, Абдус-Самад Шарафуддін, Мухаммад Мустафа Азамі), Німеччина (Мухаммад Замзамі), Єгипту (Ахмад Шакір), Саудівській Аравії (Абдуль-Азіз ібн Баз, Мухаммад аль-Амін аш-Шанкіті) та інших країн.
Внесок шейха аль-Албанія у хадісознавство та його величезні заслуги в цій галузі були засвідчені багатьма мусульманськими вченими: головою кафедри ісламських досліджень Ісламського університету м. Мадіна Аміном аль-Місрі (який вважав себе одним з учнів шейха), доктором Субхі ас-Салахом
(колишнім керівником факультету хадісознавства університету м. Дамаск), доктором Ахмадом аль-Асал (головою кафедри ісламських досліджень університету м. Ар-Ріяд), шейхом Мухаммедом Таййібом Аукіджі (колишнім керівником факультету тафсіра та хадісів університету м. Анкара, не кажучи вже про таких шейхів, як ібн Баз, ібн аль-Усаймін, Мукбіл ібн Хаді та інші.
Наукова спадщина шейха
Наукова спадщина шейха аль-Албанія досить велика. За своє життя він написав 190 книг, перевірив на достовірність хадіси, що містяться у 78 працях найвидатніших ісламських вчених. Необхідно зауважити, що шейх аль-Албаній займався вивченням та дослідженням хадісів впродовж шістидесяти років, перевіривши на достовірність понад 30 тисяч окремих існадів, що містяться в десятках тисячах хадісів. Обсяг фатв, що зроблені шейхом, складає близько 30 томів. Крім того, понад 5 тисяч лекцій шейха записані на аудіокасетах.
Варто уваги те, що неабиякі здібності і талант шейха аль-Албанія виявилися не тільки в наукових
дослідженнях, а й у побуті. Наприклад, в своєму будинку на околиці Аммана, куди шейх переселився на прикінці життя, він власноруч змайстрував сонячний водонагрівач, ліфт, який підіймав його на другий поверх (на схилі віку шейху було важко підійматися по сходах), сонячний годинник, який були встановлені на даху будинку і точно вказував час для соляту, а також інші корисні речі.
Як зазначалося раніше, шейх аль-Албаній доклав чимало зусиль з перевірки та відбору достовірних хадісів від слабких або вигаданих. Наприклад, він перевірив достовірність хадісів у відомих збірниках ат-Тірмізі, Абу Дауда, ан-Насаї, ібн Маджа, ас-Суйуті, аль-Мунзірі, аль-Хайсамі, ібн Хіббан, ібн Хузайми, аль-Макдісі та інших мухаддісів. Крім цього шейх аль-Албаній перевірив достовірність хадісів, що містяться у працях відомих вчених-богословів минулого і сьогодення: «Аль-Адаб аль-Муфрад» імама аль-Бухарі, «Аш-Шама’іль аль-Мухамадійа» ат-Тірмізі, «Рійад ас-соліхін» і «Аль-Азкар» імама ан-Науауі, «Аль-Іман» шейх-уль-іслама
Ахмад ібн-Таймійя, «Ігасат аль-Лухфан» ібн-аль-Каййіма, «Фікг ас-Сунна» Саїда Сабіка, «Фікг ас-Сіра» Мухаммада аль-Газалі, «Аль-Халал уаль-Харам філь-Іслам» Юсуфа Кардауі і багато інших відомих книг.
Шейх аль-Албаній склав окремі зібки слабких та достовірних хадісів і тепер ісламські вчені (і прості мусульмани) мають можливість відрізнити слабкі і вигадані хадіси від достовірних і добрих. Також, шейх аль-Албаній сам написав чудові книги та статті, серед яких особливо слід відзначити такі книги, як «Ат-Тауассуль: анваугу ва ахкамугу» (Пошук способів наближення до Аллага: його правила та види), «Хіджжату набійй, SAWS, кяма рауага ангу Джабір родий Аллагу анг» (Хадж пророка SAWS про який розповів Джабір, RAA), «Манасік аль-Хадж уаль-умра філь-Кітаб уа ас-Сунна ва Асаріс-Саляф» (Обряди хаджу та умри згідно з Книгою Аллага, Сунни і переказів праведних попередників), «Сифат солят ан-Набій SAWS мін ат-такбір ілят-таслім кя анна-кя тарагу» (Описування соляту Пророка SAWS з самого початку до кінця, як б ви це бачили на власні очі) «Ахкамуль-Джана’із уа бідауга» (Правила похорону та пов’язані з цим релігійні нововведення), і багато інших.
Шейх аль-Албаній зростив і виховав багатьох учнів, які сьогодні відомі у всьому світі. Серед них, варто особливо виділити шейха Мухаммада ’Іда Аббасі. Також дуже багато вимагають знання, виросли на його прекрасних аудіо-уроках, і на його манхаджі в науці хадіса. Серед них можна відзначити шейха Абу Ісхака аль-Хувейні, якого шейх аль-Албаній особливо любив і виділяв серед інших.
На знак визнання заслуг шейха в 1419 році гіджри йому було присуджено всесвітню премію імені короля Фейсала за «наукові зусилля та турботу про хадіси Пророка шляхом їх дослідження, перевірки на достовірність та викладання». Шейх аль-Албаній не припиняв займатися науковою та викладацькою діяльністю до самого кінця свого життя, поки стан його здоров’я різко не погіршився.
Шейх помер у суботу до заходу сонця 22 числа місяця Джумада ас-саній 1420 гіджри (2 жовтня 1999 року по міляді) у віці 87 років. Похоронний солят по ньому був здійснений ввечері того ж дня, оскільки шейх написав у своєму заповіті, щоб його похорон пройшов якомога швидше відповідно до Сунни Пророка (SAWS). Понад п’ять тисяч осіб взяли участь у цьому соляті, Хай пробачить його Всевишній Аллаг і хай надасть Він йому Свою милість!
Відгуки вчених
Шейх Мухаммад ібн Ібрагім, вчитель ібн База, казав про шейха аль-Албанія “Прихильник Сунни, помічник істини і противник прихильників омани” (див. Мухаддісуль-асрі уа насирус-сунна, 32).
Шейх iбн Баз казав: “Я не бачив під склепінням небес цього світу того, хто більше знає хадiси пророка, ніж Мухаммад Насируддін аль-Албаній”. (Див. ад-Дустур 10/08/1999)
Шейх Абдуллаг ібн Абдур-Рахман аль-Бассам казав: “Шейх аль-Албаній з числа великих імамів нашого часу, який був ревним у служінні Сунні, не шкодуючи на цьому шляху а ні самого себе, а ні свого майна” (Див. Кашфут-тальбіс, 76).
Шейх Абу Ісхак Аль Хувейні казав: «Під небом цього світу не бачив я такого, як він!» (Див. Сіратуль-Албаній).
Закінчення
Усвідомлюючи, що всі люди, у тому числі відомі вчені можуть бути схильні до помилок, просимо Аллага, щоб він дарував шейху Албанію одну нагороду у тих питаннях, де його іджтигад міг відійти від істини (згідно з висловом Пророка SAWS). Просимо Аллага помилуват нашого шейха, і покласти на його терези добрих справ те, що він зробив для Ісламу і мусульман, і пробачити йому його помилки та упущення. Амін!