Пишу один рефератик для знайомої, і для цього перечитую трохи творів Ліни Костенко. Я вже й забула, як це класно - почитати гарні вірші. Сиджу, читаю, і раптом ловлю себе на тому, що по шкірі мурашки, а на очах аж сльози виступають. А в голові - такі приємно-щемливі спогади... Думала, що тепер сприйматиму цю поезію зовсім по-іншому, ніж у роки
(
Read more... )