Nulla dies sine linea. День 9. Угода демона, уривок №7
Виявляється, я - коли оприлюднювала уривки "Угоди демона" Сари Різ Бреннан - загубила один запланований уривочок.
Ось він - про Мей із Сін на Гоблінському Ярмарку:
- З ким ти танцюєш, дитино?
- Зі мною, - тепло і впевнено відказала Сін.
Очі її сміялися.
- Емммм, - завагалася Мей. - А хіба танцюють не хлопець із дівчиною?
- Не обов`язково, - Сін, здавалося, от-от пирсне сміхом. - Зазвичай - це найкращий варіант, та хіба зможе встояти демон - або й два - перед нами?
Увесь Ярмарок дзвенів і переливався від магії! Мерріс її не прогнала, а зараз і ярмарчанка Сін подала Мей обидві руки…
Мей нарешті дозволила собі розслабитися, вже майже своя поміж усіх цих див. Вона прийняла виклик і торкнулася долонь дівчини - крізь пальці Сін текло світло яскравих ліхтариків.
- Ти мене не зовсім переконала, - і Мей усміхнулася у відповідь на здивований погляд. - Але я готова спробувати. Побачимо, на що ти здатна.
Сін закинула голову і розсміялася. Раптом вона здалася реальнішою - не якийсь ідеал, а дівчина, з якою Мей хотіла би подружитися.
- Не відставай, туристко! - все ще зі сміхом сказала Сін і пританцьовуючи пішла вперед, геть від урвища, а там гукнула через плече: - якщо зможеш!
Мей пішла слідом - туди, де замість кам`яного настилу була тільки земляна низина, поросла травою. Така собі лісова галявина із руїнами замість дерев. На цій галявині танцівники вже різали землю ритуальними ножами: креслили кола, малювали лінії спілкування і перетину світів.
Мей завжди вдавалося креслення і картографія. Вона пам'ятала потрібні символи.
- Чуєш, Сін, - покликала вона.
Сін обернулася.
- Що?
- Дозволь, я намалюю кола.
Обличчя Сін залишилося незворушним, тільки виразні брови запитально злетіли вгору. Здавалося, ще трохи - і тонкі чорні дуги замайорять над обличчям.
- А ми самовпевнені.
- Як правило, - погодилася Мей, і Сін дістала з-за спини довгий ніж та жбурнула Мей. Мей придушила інстинктивне бажання ухилитися від величезної гострої штуки і досить легко впіймала руків`я.
Вона опустилася на траву, і джинси на колінах ураз промокли від роси. Лезо легко різало землю, і Мей викреслювала кола та кути. Це було як математичне рівняння чи нотний стан: спочатку нічого не зрозуміло, а потім - ніби цілком логічно і виходить саме собою.
Закінчивши зі своїм, Мей намалювала коло для Сін - поруч із власним, щоби два кола перетиналися в одній точці.
Тільки тоді Мей підвела голову і помітила пильний погляд Сін. Вона тримала в долоні яскравий, вогненний фрукт.
- Я вражена.
- Дякую, - відказала Мей і віддала ножа.
Сін вправними пальцями розрізала лихоманковий фрукт у лівій долоні на соковиті спокусливі скибочки. Золотий сік бризнув на руку, краплі повільно потяглися по зап`ястку, по візерунку вен, зблиснули у тьмяному світлі китайських ліхтариків.
Мей усередині тенькнуло і вона згадала цей смак із раптовим прагненням. Ще багато днів опісля все інше смакувало їй, наче попіл.
- Усе добре, - підбадьорила Сін. Вона піднесла фрукт до губ Мей і прошепотіла: - Бери.
Ось він - про Мей із Сін на Гоблінському Ярмарку:
- З ким ти танцюєш, дитино?
- Зі мною, - тепло і впевнено відказала Сін.
Очі її сміялися.
- Емммм, - завагалася Мей. - А хіба танцюють не хлопець із дівчиною?
- Не обов`язково, - Сін, здавалося, от-от пирсне сміхом. - Зазвичай - це найкращий варіант, та хіба зможе встояти демон - або й два - перед нами?
Увесь Ярмарок дзвенів і переливався від магії! Мерріс її не прогнала, а зараз і ярмарчанка Сін подала Мей обидві руки…
Мей нарешті дозволила собі розслабитися, вже майже своя поміж усіх цих див. Вона прийняла виклик і торкнулася долонь дівчини - крізь пальці Сін текло світло яскравих ліхтариків.
- Ти мене не зовсім переконала, - і Мей усміхнулася у відповідь на здивований погляд. - Але я готова спробувати. Побачимо, на що ти здатна.
Сін закинула голову і розсміялася. Раптом вона здалася реальнішою - не якийсь ідеал, а дівчина, з якою Мей хотіла би подружитися.
- Не відставай, туристко! - все ще зі сміхом сказала Сін і пританцьовуючи пішла вперед, геть від урвища, а там гукнула через плече: - якщо зможеш!
Мей пішла слідом - туди, де замість кам`яного настилу була тільки земляна низина, поросла травою. Така собі лісова галявина із руїнами замість дерев. На цій галявині танцівники вже різали землю ритуальними ножами: креслили кола, малювали лінії спілкування і перетину світів.
Мей завжди вдавалося креслення і картографія. Вона пам'ятала потрібні символи.
- Чуєш, Сін, - покликала вона.
Сін обернулася.
- Що?
- Дозволь, я намалюю кола.
Обличчя Сін залишилося незворушним, тільки виразні брови запитально злетіли вгору. Здавалося, ще трохи - і тонкі чорні дуги замайорять над обличчям.
- А ми самовпевнені.
- Як правило, - погодилася Мей, і Сін дістала з-за спини довгий ніж та жбурнула Мей. Мей придушила інстинктивне бажання ухилитися від величезної гострої штуки і досить легко впіймала руків`я.
Вона опустилася на траву, і джинси на колінах ураз промокли від роси. Лезо легко різало землю, і Мей викреслювала кола та кути. Це було як математичне рівняння чи нотний стан: спочатку нічого не зрозуміло, а потім - ніби цілком логічно і виходить саме собою.
Закінчивши зі своїм, Мей намалювала коло для Сін - поруч із власним, щоби два кола перетиналися в одній точці.
Тільки тоді Мей підвела голову і помітила пильний погляд Сін. Вона тримала в долоні яскравий, вогненний фрукт.
- Я вражена.
- Дякую, - відказала Мей і віддала ножа.
Сін вправними пальцями розрізала лихоманковий фрукт у лівій долоні на соковиті спокусливі скибочки. Золотий сік бризнув на руку, краплі повільно потяглися по зап`ястку, по візерунку вен, зблиснули у тьмяному світлі китайських ліхтариків.
Мей усередині тенькнуло і вона згадала цей смак із раптовим прагненням. Ще багато днів опісля все інше смакувало їй, наче попіл.
- Усе добре, - підбадьорила Сін. Вона піднесла фрукт до губ Мей і прошепотіла: - Бери.