(no subject)
По-тихонку завершаем учебный год, пишем тесты. По мировой литературе Артему надо было описать встречу Очумелова (Хамелеон) и Тонкого( Толстый и Тонкий). Сохораню для памяти.
По вулиці йде Очумєлов у брудній шинелі та з собакою на руках. З іншого боку таляпає тонкий чоловік на ім'я Порфирій. Скрізь багато людей, але Очумєлов помічає друга дитинства:
-Порфирій, хіба це ти?
Порфирій, почувши своє ім'я, починає озиратись і бачить давнього знайомого- Очумєлова:
-Очумєлов? Кого- кого, а тебе я зовсім не збирався побачити. Ми ж з тобою разом в гімназії вчились?- каже Тонкий, підходячи до Очумєлова.
-Так, привіт,- каже простягаючи руку другу,-ну розповідай, як справи, ти, мабуть, вже одружений? Служиш, мабуть, кимось?
-Привіт, справи могли б бути краще. Я ось Колезьким асесором працюю вже другий рік, вже Станіслава маю. Ось служив раніше у департаменті, а зараз сюди перевели. Платять не дуже добре, але я портсигари роблю чудові, приватно, з дерева роблю , продаю по карбованцю за штуку. Буває хтось бере і по десять штук, тому знижка,-Порфирій посміхнувся і продовжив,-я вже одружився, дружина дає уроки музики, син вже в третьому класі вчиться. Ну а ти як?
-Та я, поліцейським наглядачем служу,- сказав Очумєлов і переступив з ноги на ногу,- одружуватись я й не збираюсь.
-А, що це за собака в тебе на руках, ненавиджу цих тварин,- подивився з відвертою відразою Тонкий на цуценя.
-То це стерво порядок на вулицях порушує. Спочатку думали, що він належить братику генерала Жигалова Володимиру Івановичу, він погостити приїхав. А виявилось в нього таких зроду не бувало, тепер, треба знайти хазяїна і провчити його, бо порозпускали цих собак, вже сил не має,- сердито промовив поліцейський наглядач.
- А не знаєш, як інші живуть. Я от Мишу бачив вчора, пам'ятаєш його Геростратом в гімназії дражнили за те, що казенну книжку цигаркою пропалив. Він вже до таємного дослужився, я от думав він тільки статським, а він вже таємний. Та такий вже не приємний, Товстий, я от завжди казав, що ті хто дійшли до влади зовсім совість втрачають,-мовив Тонкий похитавши головою.
-Та ні, я ні про кого нічого не знаю, ось тільки, тільки, що про Мишу від тебе дізнався. Невже він до таємного дослужився? І, що зовсім совість втратив? Він же твоїм кращим другом був в гімназії. Ати ж з безсовісними не дружив,-з розчарованим обличчям Очумєлов похитав головою.
Тут цуценя пригнуло з рук Очумєлова і почало бігати по вулиці.
-Тримайте його!- закричав Очумєлов біжучи за твариною.
-До побачення, друг мій!- крикнув Порфирій навздогін Очумєлову і пішов далі.
А вам?