Доброго ранку! Так, у сьогоднішній ситуації ми багато в чому завдячуємо сталінській селекції. Але, на мою думку, треба дивитися вперед. І не вимагати справедливості, апелюючи до минулого, а думати, що робити сьогодні з метою змінити ситуацію завтра.
Кость, я згодна, що зациклюватись на минулому - невдячна річ. Але для того, щоб зрозуміти, що потрібно робити у майбутньому, для мене особисто надзвичайно важливим є осмислення попереднього досвіду - і мого, і мого народу. Чому саме ми прийшли до такого стану і як нам із нього вийти. А такі випадки, як описаний вище (і як десятки, сотні інших, подібних до нього в нашій історії) - це двояка річ за своїм впливом. З одного боку - це болюча рана, що щемить десь глибоко в душі, спонукаючи до пробудження, обурення і протесту на рівні індивідуальної свідомості. З іншого - потужний стимул, вогник, що дає надію, вказуючи: опір ЗАВЖДИ був, українці - не тупе слухняне стадо, що безмовно давало губити й асимілювати себе. І якщо такі люди були тоді, у час тотального нищення нашої нації, то зараз нам тим більше треба віднаходити в собі сили і продовжувати тримати ОПІР.
Осмислення - так. А заперечення, намагання поводитися так, наче того всього не відбувалося - ні. Як сьогодні кажуть, "спасіба жітєлям Донбасу". Але там теж були історичні передумови, і цю проблему треба вирішувати, а не намагатися довесті їм же їхню неповноцінність, натякаючи на історію.
Comments 3
Reply
А такі випадки, як описаний вище (і як десятки, сотні інших, подібних до нього в нашій історії) - це двояка річ за своїм впливом. З одного боку - це болюча рана, що щемить десь глибоко в душі, спонукаючи до пробудження, обурення і протесту на рівні індивідуальної свідомості. З іншого - потужний стимул, вогник, що дає надію, вказуючи: опір ЗАВЖДИ був, українці - не тупе слухняне стадо, що безмовно давало губити й асимілювати себе. І якщо такі люди були тоді, у час тотального нищення нашої нації, то зараз нам тим більше треба віднаходити в собі сили і продовжувати тримати ОПІР.
Reply
Reply
Leave a comment