Опівночі

[viktina]

Опівночі, коли очі вивертаються більмами наперед -
опівночі, коли двигтить-вібрує підземелля,
опівночі, коли дихання перестає-стає
і мурашки страху
проростають метастазами
до останньої клітини -
опівночі, коли не стає ані помислу для молитви,
лише білий крейдяний круг безпеки -
оборонний круг
інстинктивно
водиш довкіл своїх бЕзлічних его -
малесенькі і

Comments

[smijana]

ух.... аж мороз поза шкірою.. вражаюче.
"картинка емоцій" вдалася, безперечно.
..лише боязко занурюватися у них вповні. :)

[viktina]

Дякую, Сміяно!:)) Якщо чесно, то не думала, що цей вірш викличе бажання у людей на нього відгукуватися - адже він темний, а люди зазвичай прагнуть до світла і до всього, що не морозить, але зігріває душу.
Мабуть, я справді останнім часом якась дивна: про позитиви писати не хочеться, а чомусь тягне у непросвітні хащі душевних закутків. Манія якась чи що? Завжди чогось цікавило: а що воно там, на темній, зворотній стороні душі?

[smijana]

так-так!
дуже навіть розумію. я колись дійшла висновку що світ у всі боки безкінечний.. і як без кінця можна "іти" у бік великого (галактики, мегагалактики) - так і у бік маленького (електрони, мізони, базони і т.і.)
те саме і з душею: можна як у бік світло-позитивних явищ дивитися уважно, видивляючись щораз дрібніші деталі, так і у бік "хащів" - вглиб, на зворотній бік, як Ви кажете.
Мені здається, позитив більш контрольований, чи то пак не страшно "зійти з розуму від радості" - чомусь.. може тому що психіка стійкіша, хоч і такі випадки бували інколи.
тому відсутній опір.. а от "хащі душевних закутків" відлякують саме відсутністю контролю, незнайомим. Тому то не кожному дістане сміливості на досліди терра інкогніта.:)
Віко, у творчості ,якщо це не хліб насущний а для себе самої, варто робити те що хочеться, а не те що "потрібно". тому бажаю успіхів (і обережності :) ).

[viktina]

Ага, дякую ще раз за розуміння, Сміяно! Ви все вірно сказали: якщо просто творчість, а не "хліб насущний", то можна все і завжди! Може, саме це я й хотіла почути від Вас, Сміяно - може, саме цих слів, сказаних іншою людиною, мені бракувало.:) Oбережності... - і тут я з Вами згідна, не варто надто захоплюватися тими хащами і будити "звіра", що живе в них. Проте - сама знаєте, все таке дуже цікаве саме з емотивної сторони - там, де наш розум знаходить свій кінець.:))