Політичні наслідки завоювання Галлії Юлієм Цезарем
Я тут оце розбирав семінар і помітив, шо блін ніде нема нормально в книжках виокремленого такого питання. От шо надумав. Думка моя і базується в основному на "Записках Юлія Цезаря та його наступників" та на праці Утченка "Юлій Цезар". (матеріали легко гугляться і доступні)
На мою думку, завоювання Галлії, детально описане у «Записках Юлія Цезаря та його наступників», мало два основних наслідки для майбутнього римського диктатора :
1. Сам Цезар здобув неоціненний військовий досвід після боротьби з кельтськими племенами, які чинили достойний опір. Хоча, очевидно, ще неоціненнішими для нього стали багатства, здобуті після підкорення галлів, які він вміло використовував у роки Громадянської війни та правління. Він навіть пообіцяв докупити ветеранам землі, якщо її бракуватиме.
Його легіони здобули знання та практичні навички ведення бою в далеко не найкращих умовах і цим підвищили свою бойову здатність. Це дозволило Цезарю ефективніше використати війська, як вагомий аргумент у боротьбі проти Помпея та його прихильників, у яких він з кожним боєм розчаровувався через їхню недолугість на полі бою. Особливо такий досвід знадобився зимою у Єгипті, коли військо Цезаря залишилося без фуражу. У подібному становищі воно вже було під час втихомирення повстанських настроїв у Галлії, описаному у 8 книзі про Гальську війну, написаній одним із прихильників Гая Юлія.
2. Кожен полководець, отримуючи перемогу, здобуває славу. Вона виражається у прихильності до нього, як громадян, так і адміністрації держави. Очевидно, що громадяни захоплювалися військовою майстерністю та розумом полководця, а адміністрація, як сенат захоплювалася, чи краще сказати побоювалася військової моці Цезаря. Відповідно під час Громадянської війни Цезар скористав з обох сторін і ,в додачу до військової потуги, додав собі ще й потугу, яка була, можливо найважливішою у керуванні держави до виникнення повстанських настроїв через невдоволення режимом, - підтримки народу.